Вона народилась у двох сорочках. Так кажуть про тих, кому вдалось вижити. Її позивний "Мурка". А у звичайному житті вона Анна Ільющенкова. Жінка пройшла Іловайський котел і залишилась живою. З важкими пораненнями провела 5 днів у полоні і вижила. А потім майже рік проходила лікування аби повернутись до звичного життя. Щоправда таким воно не стало. Каже, війна змінила все. Про Анну зняли фільм. Вона стала однією з трьох героїнь у короткометражній стрічці "Незламні". Напередодні дня захисника України, пропонуємо Вам історію незламної, сильної, і водночас позитивної жінки - Анни Ільющенкової.

Уродженка Донецької області і мешканка Одеси - Анна Ільющенкова, дуже любить море. Каже, воно її заспокоює.

До 2014 року Анна займалась бізнесом і водночас працювала медсестрою. Під час одного робочого дня, у воєнкомат прийшов військовий. Його слова для неї стали поштовхом аби опинитись на передовій.

Інколи життя тебе міняє через декілька фраз людини. Він сказав ви тут ходите у білих халатах, а там немає кому поставити капельницю, - говорить колишня медсестра батальйону "Донбас" Анна Ільющенкова.

У липні 2014, жінка поїхала на війну. Майже відразу опинилась в Іловайську. Надавала медичну допомогу важкопораненим. Не знала, що зовсім скоро не зможе підвестись і вона.

Поранення я отримала у так званому зеленому коридорі, при виході з Іловайська, який я називаю так називаємий коридор смерті. У нас є Брус Тарас, завдяки цій людині ми залишились живі. Він встиг обігнати колону і на великій швидкості пройти по полю.

За мікроавтобусом, у якому вони їхали, розривались міни, звідусіль летіли кулі. Анна отримала поранення, а водій мікроавтобуса загинув.

Всі кинулись з буса, з Тарасом трапилась біда. Я давай підніматись, але не можу бо поранення про себе дає знати і за мною повернувся "Вітірок". Завдяки цій людині я стою перед вами і я жива бо як стало відомо потім - бус вибухнув і я би також там загинула.

Жінка отримала кілька кульових поранень, їй розірвало ногу. Перенесла клінічну смерть і будучи у важкому стані - потрапила у полон.

Пам'ятаю як мене допитувало ФСБ і дуже важкі моменти, які я незнаю чи коли не будь у житті їх розповім.

Через 5 днів полонену відпустили. Першу медичну допомогу Анні надали в Україні, а потім вона 9 місяців лікувалась у Литві. Жінка каже, пережила багато, і її родина теж.

Моему ребенку, 1 сентебря 2014 года сообщили что я погибла. Он перенес сильний стрес. У нього там була своя історія. Я займалась бізнесом, це були продукти харчування, канцелярія. Як ви думаєте за 9 місяців що з ним стало? Все пропало, бізнес закрився.

Але жінка не зламалась. Каже, життя змінилось. Змінилась і вона. Колишня медсестра батальйону "Донбас" тепер допомагає своїм побратимам, продовжує вчитись і радіє, що Бог подарував другий шанс. Жінка стала однією з героїнь короткометражного фільму "Незламні". Це розповідь про трьох жінок, які були у полоні.

Під час зйомок було найважче занурюватись у спогади, які пережили героїні і сформувати місток довіри між командою та героїнями - було найважче, - розповідає режисер фільму Ольга Волинська.

Отримані поранення досі дають про себе знати, зізнається Анна. Жінка постійно проходить лікування. Для цього приїжджає у медичні заклади Рівного. Влітку завітала сюди на відкриття будинку ветеранів АТО. На Рівненщині їх більше 5 тисяч. Головне, що потрібне цим людям - це психологічна підтримка.

Щоб родина зрозуміла, що тато чи чоловік - вже не повернеться таким, яким він пішов. І це розуміння, що людини не було 3-4 роки дома то родина має привикнути до нового тата. Тато має привикнути також. Потрібно навчитись жити по новому у цій родині, - каже член ради громадської обласної спілки ветеранів АТО на Рівненщині Вікторія Шинкаренко.

Закінчення війни з перемогою. Аби втрати не були марними. Це одне з найпотаємніших бажань, тих хто пройшов це пекло.

Дивіться ще: на Рівненщині юнаків відправляли в армію. 12 не з`явилося

Будьте з намиTelеgram Facebook Youtube Instagram Viber