Він не парубок, вона – не дівчина на виданні. Дідусь Арсентій прожив майже вісімдесят, утім, лише зараз знайшов своє кохання. Вони зустрілись у притулку для людей похилого віку, два роки приглядались одне до одного. А коли залицятися та ходити в гості набридло, дідусь вирішив справити весілля. Для нареченої - це було вперше в житті.
Сусідка Тамара подарувала власноруч написану ікону. Каже, наречені, у день весілля були неперевершені й надзвичайно зворушливі.
Від дня весілля так і живуть –душа в душу.
Уже зробили весільні світлини на згадку, шкода не танцювали – ноги хворі, а от «гірко» кричали часто.
У цьому будинку це перше весілля, проте, сподіваються його керівники, не останнє – бо ж найбільше старі люди бояться самотності.
