Новини Рівного. Відео on-line. Все про телекомпанію - Телеканал «Рівне 1»
33027 Україна, Рівне Данила Галицького, 19, оф.701
096-11-400-11 (0362) 63-55-23 0671592005 [email protected]
Загублена Рівненщина: історія села, що зникає (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Загублена Рівненщина: історія села, що зникає (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Село Гориничі розташувалося за 217 кілометрів від Рівного і всього лиш за кілька кілометрів від Республіки Білорусь. Раніше тут вирувало життя: діти бігали до садочку, а чоловіки із жінками щодня ходили на роботу. Про це нагадують порожні будинки, зруйнований колгосп та залишки магазину... Нині тут не чути голосів, лише спів пташок розвіює тишу поселення...

Якщо відкрити Wikipedia, то інформації про поселення тут дуже мало. Ми дізнаємося, що Гориничі знаходяться на північному заході Зарічненського району. І дорога сюди не дуже добра, однак й не найгірша... 

При в'їзді відвідувачів села символічно зустрічає державний прапор України. 

У далекому 1989 році тут проживало 138 осіб. Wikipedia каже, що з них було 65 чоловіків і 73 жінки. Однак станом на 2001 рік кількість жителів зменшилася вдвічі, тож тут вже мешкало 66 людей.

 

Нині тут живе 7 людей... 

Пусті будинки в хащах, самотня зупинка, напівзруйнований магазин і залишки колгоспу, в якому колись працювали жителі села... Ось так нас зустріли Гориничі.

****

****

У селі на кожному перехресті стоять фігури... На них ще досі вішають стрічки.

****

****

На деревах час від часу можна побачити борть... Певно колись бортництво тут було основним ремеслом... 

****

****

Доїхавши до знаку "Державний кордон. Прохід заборонено" ми вже й не сподівалися побачити тут людей... 

Однак нашу увагу привернув один будиночок, який не був схожий на інші... Тож ми почали шукати людей.

Через кілька хвилин на зустріч нам їхав дідусь. Це Василь Григорович та його Маша. Чоловік зустрів нас привітним й трохи здивованим голосом.

Спочатку розмова не дуже зав'язувалася, однак згодом він розповів трішки про село та його мешканців, які залишилися тут жити. 

Василь Григорович якраз завіз свого сина на автовокзал, звідки він відправився до своєї домівки у сусідню країну. 

Чоловік проживає разом зі своєю дружиною. Хоч їм вже трохи років, однак у дворі дуже чисто та прибрано. 

"Нас в Гориничах залишилося небагато. Семеро... Трохи жінок, трохи чоловіків... Небагато... Розпався колгосп, і люди почали виїжджати. Усі поїхали в Білорусь, а ми лишилися тут", - розповідає Василь Григорович. 

Кожного вівторка сюди приїздить автомобіль із продуктами та необхідними у побуті речами. 

Колись у селі був ФАП, а тепер раз на два тижні приїздить лікар із Прикладників й провідує своїх пацієнтів. 

- Я ж терапевта собі із жінкою ще не обрав, і тепер невідомо чи нас будуть далі лікувати, - сміється дідусь. - Ми тепер всім селом переживаємо через Уляну Супрун... 

Василя Григоровича ми заспокоїли й розповіли про те, що при потребі лікувати будуть й невідкладну допомогу також нададуть. Але краще без цього... 

У селі немає церкви, як виявилось, її ніколи не було. Сюди священик приїздить на великі свята навідати своїх прихожан. Й інколи, як сказав дідусь, посповідати грішних. 

Дідусь з лагідною посмішкою на обличчі згадує, як вирувало життя у селі. Жінки ходили біля худоби, а чоловіки займалися польовими роботами.

 

Тепер тут пусто, а люди приїздять сюди дуже рідко. Зараз у нього є жінка, кілька сусідів й українське радіо. 

****

Слухаючи дідуся, огортав страшенний смуток. Таких відчуттів не було навіть у Прип'яті. 

Читайте також: "Загублені міста-привиди": подорож до Чорнобиля та Прип'яті

Об'їжджаючи населений пункт, ми раптово натрапили на відкритий будинок. Трохи моторошно і водночас цікаво було побачити, що там залишилося.

Від побаченого просто хололо все усередині. Люди звідси їхали й залишали не лише свої домівки, а й речі... Навіть ті, які були зроблені власними руками... Вишиті рушники, портрети Тараса Шевченка і багато іншого.

****

****

****

Сюди вже не повернуться люди, і з часом тут повністю зупиниться життя. Виїжджаючи із села, в голові майоріла лише одна думка: "Це не Чорнобиль, і тут не було катастрофи. Але це своєрідна зона відчуження..."

Читайте ще: мандруємо разом: Рокитнівщина з висоти пташиного польоту (ФОТО)

 

Будьте з нами: Telеgram Facebook Youtube Instagram Viber

 

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: