Новини Рівного. Відео on-line. Все про телекомпанію - Телеканал «Рівне 1»
33027 Україна, Рівне Данила Галицького, 19, оф.701
096-11-400-11 (0362) 63-55-23 0671592005 [email protected]
Відомі рівняни розповіли про своїх мам

Відомі рівняни розповіли про своїх мам

Мама... У житті кожної людини вона відіграє ключову роль. Від неї залежить і світогляд, і вектор нашого майбутнього. Мами стають нашими першими вчителями, тренерами, наставниками та критиками. І ними часто залишаються назавжди. Ми попросили відомих рівнян розповісти про своїх мам, і ці чуттєві спогади навряд залишать когось байдужими.

 Для фотомитця Олександра Харвата мама стала першим натхненником. Саме вона купила йому його перший фотоапарат.

"Звичайно, що я вдячний своїй мамі за все. Але сьогодні хочеться згадати, як мама подарувала мені фотоапарат "Смєна" у 7 років, і ми з нею вчились фотографувати, проявляти плівку, друкувати фото. Сиділи ночами, коли було темно, і "чаклували". Під ранок світлини були готові і з радістю ними ділився у школі. Це вже потім мама записала мене в фотогурток і вже пізніше фотографія стала для мене важливою справою і великою частиною мого життя. За це я їй завжди дуже вдячний!"

У журналіста Олександра Поліщука спогади про маму особливо ранні та позитивні. 

"У мене, як і в кожного, пов'язаних з мамою історій є безліч! Пам'ятаю, було мені років п'ять і їхали ми з мамою у тролейбусі. Тримаю її за руку, в інший руці - іграшка. І тут мені зачесався ніс. Та й відпустив матусину руку на якусь мить, почесав носа, тролейбус качнуло. Взяв за руку знову. Їдемо далі, чую хтось зверху сміється. Піднімаю очі - я тримаю за руку якусь тьотю, мама поруч, вони одна до одної всміхаються. Коли качнуло тролейбус, я не дивлячись вхопив за руку іншу людину... Пам'ятаю, як сильно тоді засоромився. Донині - це один з моїх найпам'ятніших спогадів дитинства. Дякую мамі, що була завжди поруч, навіть в таких стресових ситуаціях! 
Пам'ятаю також, як ми разом пережили… цунамі. Так! Кількаметровий морський цунамі накрив нас в Криму в Гурзуфі, коли мені було 3,5 роки. Це була моя перша поїздка на море. Був погожий день, всі засмагали, я грався у піску. І в якийсь момент на горизонті з'явилася велика хвиля, всі вскочили. Хтось поруч крикнув: "Надя ховай сєткі!". Але Надя - моя мама - кинулася до мене та обняла, а за кілька секунд усіх накрило хвилею. Хоч я був малий, але дуже чітко пам'ятаю, що в цей момент замружився і заплакав. Ну а "сєткі" врятувати не вдалося: апельсини, які там лежали, змило в море. У моєї тітки з ноги зірвало тапок. Натомість ці хвилі принесли у мою пам'ять ще один неймовірний спогад із раннього дитинства."

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мама та робота - чи важко рівнянкам поєднувати це?

Для спорстмена Вадима Слободенюка мама стала першим тренером. Каже - вона перша повірила, що він стане визначним спортсменом. Навіть тоді, коли він сам у цьому дуже сумнівався.

"Для мене мама - це образ незламної і сильної жінки. Вже в дорослому віці я усвідомив, як важко їй було. Нас у неї було троє. І різниця у віці у нас найменша. Батьки жили в ті часи, як і інші - скромно. Мама, просто вчителька, тато - зварювальник на заводі. Я досі не розумію, як вона справлялась з трьома маленькими дітками без пральної машини, памперсів, мультиварок і всього того, що мають сучасні жінки. Тому я розумію дуже чітко, наскільки їй жилось тоді нелегко. 

Пам’ятаю, як колись мені було років 5 і мама отримала 1 лютого зарплату. До Дня Радянської армії вона нам з братом одразу купила два пістолети у подарунок і заховала високо на шафу. Ми лишались самі вдома і в нас була спецоперація по діставанню цих пістолетів, які ми звичайно знайшли. Я залазив по стіні, як павук, наверх, щоб їх дістати. Ми грались ними, а коли батьки мали повернутись додому, ховали їх на місце. І так три тижні. Коли ж настало свято і мама нам їх подарувала, ми з братом не подали вигляду, що цими іграшками розважаємо себе вже три тижні і тому показово дуже раділи.

А ще мама - мій перший наставник у спорті. Саме вона, а не тато, привела мене в басейн. Потім, коли я почав бігати і виступати на міських змаганнях за свою школу, мене помітив мій тренер. Мама з ним поспілкувалась і почала надихати мене тренуватись і виконувати його настанови. Мама на останні кошти купувала мені якісь смаколики, сухофрукти, лимони, щоб мій організм отримував вітаміни, бо я дуже важко тренувався. Іноді, навіть, через брак коштів, обмежувала у цих продуктах мого брата і сестру. Тому я дуже вдячний їй за ту дорогу у спорт, яку вона проклала мені такими титанічними зусиллями. 

 Актор Станіслав Лозовський згадує, як завдяки мамі опинився на сцені.

"Якось, коли я ще закінчував школу, мені треба було замінити тата, який мав бути Дідом Морозом на якомусь новорічному корпоративі. Снігуронькою, тобто, моєю онучкою, тоді була мама. Одягнув я костюм, бороду, шапку, взяв посох, і відчуваю, що впевненість моя вивітрилася, це ж був мій перший раз! Зазвучала музика на наш вихід і я кажу: "Мамо,страшно..." А вона мені: "Ти ще мене там мамою назви!"... І випхнула просто в плечі, бо ж бачила, що йти я зовсім не збирався! А далі страх минув, бо почалась робота! Я дуже вдячний мамі, за той поштовх і у професію, і у життя, за те, що вона мене завжди підтримувала і наполягала на своєму, коли я лінувався щось робити: музична школа, уроки, робота по дому. Завдяки її наполегливості я таки закінчив музичну школу, і тепер не уявляю, якби писав музику до своїх казок, якби вона тоді послухала мене. Вона завжди вчить мене чесно працювати, поважати працю інших. Справедливість - ось те, що я взяв для себе від її відношення до життя.  Вітаю свою маму, і усіх мам з таким прекрасним днем, і нехай любов дітей, їх вдячні посмішки завжди зігрівають мамині серця."

 

 Поет Андрій Пєрмяков згадує, як вперше почув, що інші обговорюють його маму. 

"Малим, як на цьому фото, я випадково почув, як продавщиці магазину біля нашого будинку обговорювали мою маму: "Ця стерва знову в новій сукні!" Я дуже засмутився та образився, дитячий мозок вигадував кроваві сценарії помсти язикатим пліткаркам, що зазіхнули на святе. Втім, я ніколи не був схильний до насильства, тому вирішив розповісти про це мамі. Як же я був здивований, коли мама задоволено посміхнулась!
Підлітком я захоплювався колекціонуванням вінілових платівок. І коли мама поїхала в свій єдиний "челноковий" тур до Польщі, я вирішив скористатись нагодою і попросив її купити платівку гурту Sex pistols. Уявляю, як красива інтелігентна жінка запитує про якісь "секс" десь по крамничкам та по базарам. Вона дійсно шукала, бо казала, що бачила платівки Ozzy, Led Zeppelin, Pink Floyd, але не знала, які саме альбоми в мене вже є (вайбера ж не було, щоб порадитись). І мама замість коштовного фірмового вінілу купила мені коштовні фірмові джинси. Коли в автобусі досвідчені крамарки мамі дорікали, що треба було купувати дешевші джинси Mavin або Pyramid, мама відповіла: "Ні, ми з сином любимо класику!"


Телеканалал "Рівне 1" принагідно приєднується до усіх теплих побажань з нагоди Дня матері і бажає кожному материнському серцю завжди бути зігрітому любов’ю своєї дитини!

 

Будьте з нами: Telеgram Facebook Youtube Instagram Viber

 

 

Інші статті:

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: