Пісні веснянки та хороші думки. Жительки села Крупове, що на Дубровиччині досі тчуть серпанок за старовинною Поліською методикою, у теплій та душевній атмосфері, переважно взимку. Втім - це справа не з легких, кажуть майстрині. І безпосередньо показують нам робочий процес від початку до кінця.
Коли насіння було зібране, його розстеляли на горищі, воно там відлежувалось та набувало сірого кольору каже пані Ніна.
Далі обдирають волокна на залізному гребені. Над ткацтвом серпанку працює здебільшого декілька майстринь.
За цим прядуть куделю, кажуть майстрині.
Цим верстатам більше ста років, вони передавалися з покоління в покоління.
Ткацький верстат також виготовляли самотужки, це вже була чоловіча робота. А жінки вже на станку створювали прекрасні вироби з льону.
За словами майстринь, цей метод дуже клопіткий та повільний, відтак в наш час його рідко використовують. Втім тканина виготовлена за стародавньою технологією натуральна та антиалергенна.
Мати в гардеробі серпанковий костюм, задоволення не з дешевих. Вартує більше 10 тисячі гривень, втім воно того варте, кажуть поліські майстрині.
Дивіться також:
Берегині поліської пісні родини Чудиновичів прославляють Рівне нщину за кордоном (ВІДЕО)
