Новини Рівного. Відео on-line. Все про телекомпанію - Телеканал «Рівне 1»
33027 Україна, Рівне Данила Галицького, 19, оф.701
096-11-400-11 (0362) 63-55-23 0671592005 [email protected]
Теплі історії про душевний напій
"Волинський бровар"
Теплі історії про душевний напій
Звідки взялося пиво? Хто мав право його варити? Як пиво принесло мир та процвітання? Та напій, що нагадував про кохання...
Тепло дружньої компанії, сміх та веселощі, щирі розмови та душевні історії, які іноді здаються просто неймовірними – це те, що зігріває наші серця у найхолоднішу пору. Коли поруч люди, що здатні розуміти з півслова, не ховаючись, щиро реагувати на кожне сказане слово, підтримати у найрізноманітніших ситуаціях, світ стає світлішим. У такій компанії можна розповісти найчарівніші історії та найфантастичніші легенди, відтягуючи розв'язку за довгим і солодким ковтком холодного пива. Партнер рубрики – пиво народжене з душею «Волинський бровар» – готові поділитися легендами про те, як створювалось пиво.
Дарунок богів
Історія пива сягає античних часів. Саме тих прадавніх, коли боги, втомившись воювати, вмощувалися на Олімпі й, попиваючи нектар, спостерігали за людьми. Так, одного разу почули вони крики селянина, який благав про дощ. Усе його зерно пересихало, земля тріскалася і не давала плодів… Він зібрав останні зерна ячменю у горщик і виставив його на камінь перед будинком, й звернувся до олімпійців:
Це останнє, що у мене залишилось.
Забирайте, якщо вже забрали усе, що годувало мене!
А потім впав на коліна й заплакав. Поглянула униз прекрасна богиня Афродіта й шкода їй стало селянина, не витримала й заплакала. Ці сльози пролилися дощем над будинком, городом та садом й намочили зерно у горщику…


Не встиг селянин прийти до тями, як засяяло сонце, а перед ним вже стояла прекрасна богиня, що спустилася втішити його. Та якось дізнався про це Зевс-громовержець. Розлютився він! Та що ж це без його дозволу хтось собі дозволяє допомагати смертним. В ярості спустився на Землю.
Зустрів його селянин, та от розгубився й пригостити не мав чим. Тож швидко схопив горщик з ячменем, який наповнили сльози Афродіти, прикрасив його кількома шишками хмелю, який ріс неподалік, і подав богу.
Скуштував це Зевс і всміхнувся. Напій, який створив дощ та сонце, припав йому до смаку. Тож назвав його людським нектаром. Так вперше з'явилося пиво…
Еліксир життєрадісності
Варити пиво – то не просто. Аби отримати дозвіл на цю справу потрібно було не аби як потрудитися. Розповідають, що жив свого часу король, який любий понад усе пиво та веселощі. Але сусіди заздрили його успіхам та життєрадісності. Тож намагалися отруїти, здебільшого, додаючи смертельні інгредієнти у пиво. Аби почуватися у безпеці, звелів король закрити усі кордони й припинити веселощі. І огорнув країну морок та туга. А ще видав указ: заборонити варити пиво простолюдинам. І зруйнували усі пивоварні в країні, окрім королівської. Та броварі, які працювали у нього, все ж непокоїли правителя, тож вирішив він, що допускатиме до пива лише… монахів і то лише з його особистого дозволу. Мовляв, то люди божі – тож вони йому поганого не зроблять.
Якось принесли королю келих пива, темнішого, аніж зазвичай. Здивувався монарх: як це? Чого це йому принесли, мабуть, неякісне пиво? Викликав броваря. Прийшов до нього юний монах. Спокійним голосом розповів, що то – нове пиво, створене саме для його величності. Спробував служник те пиво і відразу повеселішав. Тож і король, упевнившись, що напій не отруєний, і сам зробив кілька ковтків.

Так світло і легко йому стало на душі, що звелів… відкрити кордони й влаштувати великий бенкет для всіх. Так у королівство повернулися веселощі, а згодом і прибутки росли, бо ж з усіх усюд приїжджали гості, які хотіли хоч спробувати, а краще придбати діжечку напою, який вчить радіти життю.

Напій єднання
Було у далекі часи. Часи воєн та непорозумінь між країнами. Ворожий гарнізон зупинився в одному селі. Людей не мордували, провізію не забирали, але присутність ворожого війська на території бентежило селян. Тим паче, що розташування табору перекрило дорогу до найпотужнішого джерела. Таке сусідство тривало довго. Води у колодязях ставало все менше, і людям її практично не вистачало.

Літо того року було спекотне. Без води – ніяк. Тож хочеш не хочеш, а довелося йти на поклін до вояків. Прийшов до табору старійшина села. Але головнокомандувач лише посміявся з його прохання. Тож пішов старий ні з чим...

Та і військові потерпали від спраги. Тому запропонували старійшині умову – якщо вигадає він напій, який приглушить жагу, то дорога до джерела буде відкрита. Погодився старець. І у визначений час прийшов він до вояків і простягнув дерев'яний келих головнокомандувачу.

Скуштував той напій і зрозумів, що це саме те, що насправді потрібно.

Відтоді впали огорожі військової частини й межі поміж вояками та селянами. Зажили вони дружно, наче одна родина. Селяни на воді з джерела почали варити пиво, смак якого втамовував спрагу, а тому прославив селище далеко в інших країнах. Вояки ж охороняли джерело, бо ж знали – лише на його воді пиво буде таким смачним та по-справжньому миротворчим.
Смак кохання
Будь-яка війна закінчується, тож легіонери повертатимуться додому. Так з далеких країв, з безмежних пустель і дивовижних марень повертався у рідну Чехію такий вояк. Багато країн він побачив, чимало річок переплив, чимало гірських вершин підкорив, усе аби додому дістатися. І коли, здавалося, що от він – рідний дім, як попереду виростали нові перепони. Раптом побачив він вродливу дівчину, яка покликала його за собою. Привела подорожнього до старого млина, з якого вийшов мельник та запросив його у дім. Кілька днів прожив вояк у мельника з донькою, щодня його частували світлим і запашним пивом, яке сповнювало силою й енергією. Та за деякий час захотів вояка продовжити свою подорож.


Вирушив він далі і вже за кілька днів опинився в рідному селі. Раді були його бачити усі – і родина, і друзі й односельці. Гуляння тривали довго, пиво текло рікою...

Та нічого вояка не тішило. Варто було заплющити очі, як бачив він золотисте волосся доньки мельника. А такого смачного пива, як у його рятівників, він ніде більше не куштував.
Тож покинув він рідні краї й вирушив на пошуки старого млина, де жила його кохана. Йшов тиждень, місяць, півтора, але ні пшеничного поля, ні вітряка не було… Знесилений і змарнілий, впав він долілиць… Подумки вже попрощався з життям, як раптом відчув, наче по жилах сила потекла…

Відкрив він очі й побачив перед собою золотоволосу дівчину, яка тримала в руках глечик. Зробив він іще кілька ковтків, напій медом стікав горлом, наповнюючи тіло силою та енергією.

Усміхнувся вояк, адже зрозумів, що таки дійшов до свого кохання. Так він і оселився у старого мельника, одружився з його дочкою, а з часом став найвідомішим у всій окрузі пивоваром. Пиво його дарувало натхнення, бо, казав вояк, приправлене було найщирішим коханням.


І не такі історії можна почути у затишному пабі, коли якийсь могутній чоловік голосно опустить спорожнілий келих від дріжджового пшеничного пиво в німецькому стилі Hefe-Weizen «Волинський бровар».
Що може розказати поважний пан після кількох освіжаючих ковтків пива з густою піною відтінку «кава з молоком», в ароматі якого домінує солодова основа з нотками карамелі, кави і шоколаду – Porter від «Волинський бровар»?
Про які любовні пригоди розповість гульвіса, посмакувавши пиво з приємним імбирно-фруктовим ароматом, смаком апельсину та кардамону - Ginger Ale, що славиться своїми властивостями афродизіаку?
А скільки таємниць готові привідкрити Ви, вдосталь насолодившись медово-пінним напоєм?

«Волинський бровар»
Пиво народжене з душею
м. Березне, вул. Андріївська, 72б
Телефон: +38 097 7737707
E-mail: [email protected]

This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: