Історія села починається в другій половині XIX століття. Саме тоді найбільший землевласник Волині Михайло Коржанівський передає у спадок навколишні землі Михайлу Малинському, який одружився на його родичці.
В 70-х роках XIX століття поблизу Березно Михайло закладає новий маєток, який отримав назву разом із прилеглими територіями Зурен. Це пов'язано з ім’ям сина Малинських, який загинув в молодому віці.
Згодом біля маєтку почали зводити будівлі для обслуги, управителя Палацу Малинських, господарський двір для худоби та конюшню.
Також була зведена електростанція генератор якої приводила в рух парова машина та водонапірна вежа, яка забезпечувала маєток водою. Будівлі збереглися й до нині.
Маєток, який був зведений у стилі модерн, вражав не тільки місцевих жителів. Розкішну резиденцію Малинський називав замком, а прислуга та діти величали будівлю замчищем. За однією із версій для будівництва маєтку матеріали привозили із-за кордону. А тисячі селяни висушували болотисту місцевість, на якій зводили споруду, вручну.
За однією із версій будували маєток із пробкового дерева. Але нині цю версію підтвердити не можливо, адже в 1945 році в приміщенні сталася пожежа, внаслідок якої будівля згоріла вщент.
Так званий маєток "вічного холостяка" дістався у спадок Емануелю Малинському. Його улюбленим місцем був парк поблизу маєтку, який заклали у формі лабіринтів. Емануель був єдиним, хто не блукав у парку під час прогулянок.
Молодий Емануель часто бував у Європі. І незважаючи на палку любов до жінок, все ж залишився самотнім. Чоловік тяжко хворів на астму і приїздив у Зірне аби поправити здоров'я. Нині у збережених приміщеннях розташований медичний заклад.
