Татко з'явився на майданчику, гуляє із візочком, обирає харчування та вже, щоб "добити" уяву - залишається в декреті чи на лікарняному з малюком. Зовсім інші стереотипи вкорінювалися у суспільстві тисячоліттями, проте нині нарешті починаємо забувати та відходити від "скам'янілостей" стосовно ролі та можливостей батька у вихованні дітей. (*Чому татусі так само важливі, як і матусі та чому #татоможе не гірше?*) Про усе - далі.

Соціум ніби й хоче, щоб існував турботливий і чуйний тато, але в той же час упереджене ставлення, насмішки і т.д. мають місце бути. Чого тільки варте намагання татусів обрати харчування у магазині чи поява в черзі в поліклініці - і надто багато поглядів скоса та й частенько питання "А що, мама не могла?", "Передайте вашій мамі", "Наступного разу нехай прийде мама" і т.п.



pic

Відчуття батьківства, себе "татком" й дійсно з'являється у чоловіків пізніше, аніж у жінок.

І це зрозуміло з фізіологічної точки зору найперше. Жінка упродовж 9 місяців живе з цими відчуттями, розуміннями та фізіологічними змінами. У чоловіків все трапляється в один день - день появи скарбу на світ. І таки проходить певний час, поки він усвідомлюює свою нову роль, одну з найголовніших і найвідповідальніших у цьому житті.



pic

Дійсно, деякі татка до сих пір переконані, що догляд за дитиною це не їхнє, це відповідальність жінки. А жінки в свою чергу своєю недовірою до спроможності чоловіка "відбивають" навіть бажання хоч якось долучатися до виховного процесу. Навіть залишити дитину на декілька годин стає чимось надзвичайним і сповненим переживань. Батько повинен бути повноправним учасником виховного процесу малюка з найперших днів. І так само може розчулюватися, і виявляти ніжність, і виконувати абсолютно всі функції (звісно, окрім годування грудьми, хоча вигодовування малюків з пляшечки під силу таткам). А ще для дитини важливо співіснування жіночого і чоловічого, і поєднання цього у майбутньому дорослому житті.



pic

Тато і син

Зразок чоловічої поведінки та характеру. Хлопчик ніби ототожнює себе із батьком і з 3-5-річного віку моделює свою поведінку згідно з тим, що бачить від батька. Так само хлопчики спостерігаючи за батьком і мамою будують собі модель поведінки між чоловіками а жінками. Звідси і наслідок - відношення в майбутньому до дівчаток, дівчини, дружини, доньки. Особистий приклад батька є керуючим у становленні самостійності та відповідальності. Ласка і турбота від батька - надважлива також! Це аж ніяк не робить із сина "розмазню" чи дівчисько. Як доводять дослідження, найбільш мужні діти виростають там, де батьки не скупляться на ніжність і ласкавість, особливо у ранньому віці.



pic

Тато і донька

Контакт із батьком для дівчинки це перший досвід спілкування із чоловічою статтю. І так, це правда - ми, дівчатка, підсвідомо обираємо майбутніх чоловіків, схожих на татусів за характером чи ззовні. І повтор сімейних відносин мами і тата також підсвідомо буде присутнім у житті дівчинки. Не дивлячись, хороший чи поганий приклад. З доньками найкраще вибудувати ласкаво-наполегливу можель поведінки, де присутня і дозволена строгість. Не тільки подарунки і вседозволеність та поводження, як з коханою жінкою. А от з мамою дівчинки проявляти "романтичну" сторону поведінки. І також доведено - саме батько відкриває кругозір дівчинки, відкриває незвідане, пояснює необхідне.

Це норма

Норма бачити татусів із візочками, норма купувати підгузки, норма допомагати матусям у догляді за малюками, норма проводити час із дітьми та дружиною, норма не відчувати себе "жінкою" при виявленні турботи, норма давати і отримувати любов навзамін, норма підійматися вночі до дитини, бо це так само і твої діти, норма...

І поки норма не приживеться у нас в головах, доти це не стане звичним, буденним та нормальним. Бо діти, як мамині, так і татові.

Це сім'я...