(* Про себе: щаслива, рішуча, сильна, ранима, тонкосльоза, незалежна, правдива, добра. *)
вік: 30
рідне місто: Рівне
освіта: режисер
напій: кава
книга: “Атлант розправив плечі”, Айн Ренд
відпочинок:біля води
музика: вся
Тільки оце нещодавно я вже дозволила бути задоволеною собою в проектах. Зараз я завжди кажу «дякую». Нарешті — а мені майже 30 — я навчилася дякувати і сприймати, що я роблю.
Найбільше мені відписували, говорили і дякували після проекту до Дня матері під назвою “Мама”. Там, де люди відповідали на питання некласичні, а я їх підготувала трошки іншими, щоб в свою чергу проект вийшов по-іншому. Оце мені нагорода, коли мені почали писати, дзвонити, дякувати і казати, що це було несподівано. Дехто говорив зі слізьми на очах, бо от настільки їх зачепило.
Не дарма прожитий день це, коли моя донька посміхається. А ще, коли завантажена на роботі. Даремний день це, коли тобі нудно і думаєш “а чим мені зайнятися?”. Навіть у відпустці я себе завантажила відпочинком.
Все одно, щоб не сталося, ти завжди повертаєшся в сім'ю. І вона забирає і хороше, і погане. І це рятівне коло.
Я завжди намагаюся позитив шукати. Збоку здається, що то постійно так весело. Насправді нікого не цікавлять твої проблеми чи твій сум. Людям “по-барабану” на тебе, окрім твоїх близьких. Про це треба пам'ятати.
Журналіст бачить купу життєвих історій. Він бачить стільки всього.... І це одна із тих сторін професій, яка мені подобається. Коли намагаєшся чимось допомогти людям в силу своїх можливостей. В деякі моменти приходить розуміння: людям буває набагато гірше. Не гніви Бога. Тобі пощастило, що ти є. Все інше — в твоїх руках. Це я повторюю як мантру. Все нам вдається для чогось.
Мене можуть розчулити елементарні речі. Навіть привітання з Днем ангела.
Я до цих пір не навчилася водити автомобіль. Для мене взагалі цікава тема автомобільна і спортивна. Отут я ще не побувала. Мені сниться, як я за кермом. Просто аж бачу. Але ніяк не доходять руки. А ще я люблю готувати. Дуже смачно готую.
Успіх це тоді, коли тобі живеться “в кайф”. І чим старшим стаєш, тим більше розумієш, що оці матеріальні речі — квартира, машина... Ні, розумієш, що є інші речі. Оце успіх — коли ти робиш, живеш і ще отримуєш навзамін якісь певні блага для життя. Хоча раніше здавалося, що успіх це, коли тебе взнають. Це підліткові мрії, звісно. А насправді ні. Все змінюється з роками.
Мені зараз дуже не вистачає кіна і театру. Хоча кожна якась передача чи випуск, чи сюжет — це все-одно якась маленька роль, яку граєш, аби тобі повірили люди. Так само, як у театрі. Ти мусиш бути щира на екрані, бо, коли тобі один раз не повірять, потім вже не включать.
♥ Слідкуйте за Оленою в інстаграмі ♥
