Новини Рівного. Відео on-line. Все про телекомпанію - Телеканал «Рівне 1»
33027 Україна, Рівне Данила Галицького, 19, оф.701
096-11-400-11 (0362) 63-55-23 0671592005 [email protected]
Працювати листоношею в епоху Skype-у

Працювати листоношею в епоху Skype-у

У рамках проекту "Україна +" від ГО "Інтернюз Україна" публікуємо матеріал партнерів з Молдови



pic

Єлена Фрате, поштарка із села Ішновец, Кріуленського району, розносить пошту протягом 14 років і зауважує, що її сумка стає все легшою.

Повсюдне поширення інтернету і перенесення більшості послуг в цифровий формат можуть перетворити професію листоноші – і без того непопулярну і низькооплачувану – у «зникаючу».

Біля входу в поштове відділення села Ішновец, Кріуленського району, вишикувалася черга. Сьогодні день видачі пенсії. Уже початок другої і селяни починають втрачати терпіння. Час від часу чується фраза: «Ще не доставили гроші з Кишинева?». Разом з грошима повинні привезти квитанції, газети, листи та посилки, які сільська листоноша Єлена Фрате розносить по домівках односельців ось уже протягом 14 років, - у мороз, дощ і спеку. Жінка каже, що з кожним роком помічає, як її сумка стає все легшою: «Невідомо, чи незабаром взагалі буде потрібною професія листоноші».

Розвиток інформаційних технологій, розширення арсеналу засобів зв'язку і поширення інтернет-ЗМІ позбавили колишньої популярності листи, написані від руки, і традиційні паперові видання, які ми звикли перегортати за сніданком або по дорозі на роботу. «Листів майже ніхто не пише, все менше стає передплатників на газети і журнали. Люди кажуть, що у них є інтернет, звідки вони черпають інформацію. Листів мало. В основному, це сповіщення, адресовані установам: асоціації, примерії, школи, а ще повістки до суду. Раніше люди писали листи навіть за кордон, вітали один одного зі святами – Різдвом, Великоднем ... А зараз все інакше, майже ніхто не пише », - журиться Єлена Фрате.

Кореспонденція в цифрах

Незважаючи на те, що кількість друкованих видань, які розповсюджуються підприємством «Poşta Moldovei», істотно знизилася протягом останніх 20 років – з 46,5 мільйона до 13,3 мільйонів гривень на рік, – начальник відділу маркетингу і продажів ДП «Poşta Moldovei» Єлена Ганчукова впевнена, що професія листоноші ще довгий час буде затребувана завдяки зростанню обсягу ділової кореспонденції, що ведеться між підприємствами.

Таким чином, згідно з даними, наведеними в звіті підприємства, в період з 1996 по 2016 рік, переважно завдяки саме цьому виду кореспонденції число поштових відправлень, що приймає і доставляє підприємство «Poşta Moldovei», зросла з 14,6 мільйонів до 57,1 мільйона в рік. Істотно збільшилася і кількість поштових посилок. У 2016 році воно склало 333 500 штук, що в десять разів більше, ніж два десятиліття тому.

У 2017 році понад 45 000 фізичних і юридичних осіб Республіки Молдова скористалися мобільним підписом, а ще 35 000 чоловік віддали перевагу електронному підпису - в процесі надання різних документів, звітів, податкових декларацій, тому що такий формат підпису допомагає економити час і поштові витрати.

Джерело: Центр спеціальних телекомунікацій РМ

На питання, чи очікується в наступні роки значний спад кількості листів між підприємствами за прикладом більш розвинених країн, які використовують електронні підпис і печатку, начальник відділу маркетингу та продажів ДП «Poşta Moldovei» висловила думку, що поки ще занадто рано пророкувати повне зникнення класичної кореспонденції. «До цього ще далеко. У будь-якому випадку, професія листоноші, як і будь-яка інша, зазнає певних змін», - зазначає Єлена Ганчукова.

Офіційні дані свідчать, що кількість листонош нехай і повільно, але скорочується. Якщо брати цифри по республіці, то в 2015 вона знизилося на 89 одиниць в порівнянні з 2000 роком. Згідно з даними Національного бюро статистики, цей спад найбільш характерний для сільської місцевості – за 15 років «зникло», в цілому, 138 поштових працівників. Однак представники «Poşta Moldovei» стверджують, що причин для занепокоєння немає, і що скорочення числа співробітників пояснюється просто: «переглядом частини територій і маршрутів з точки зору затрат часу, обсягу роботи і економічної вигоди».

Національне бюро статистики США прогнозує 28%-ве скорочення кількості листонош у наступні вісім років, а це означає, що понад 136 000 кур'єрів залишаться без роботи. В результаті проведення такого аналізу професія листоноші «злетіла» на найвищу позицію списку 10 зникаючих професій, який щорічно складається порталом Career Cast. Спад почався в 2000-х роках, коли все більше американців стали спілкуватися за допомогою електронної пошти та SMS-повідомлень, а також оплачувати послуги через інтернет. Але вирішальним фактором була автоматизація сортування і переробки кореспонденції.

Пошта приїхала

У вхідному коридорчику поштового відділення села Ішновец товпляться пенсіонери. Найстаріші і немічні зайняли місця на стільцях, розставлених по обидва боки проходу. «Заходити по одному» - свідчить табличка на вхідних дверях відділення, але ніхто не рухається з місця. Всі чекають пошту зі столиці.

По той бік дверей чекають і Єлена Фрате, і її колега – оператор поштових послуг Галина Кречун. Приміщення пофарбовано синьою фарбою, як у всіх сільських поштових відділеннях. Тут можна придбати газети, журнали, збірники кросвордів, а також миючі засоби, мило та інші косметичні товари. Пожвавлюють інтер'єр поштового офісу лише численні кімнатні рослини і великі вікна, які гостинно впускають до приміщення сонячне світло.

pic

Єлена Фрате розмірковує про роки роботи листоношею

Друга година дня. У приміщення з вулиці доноситься автомобільний гудок. «Пошта приїхала», - говорить нам Єлена Фрате. Пенсіонери починають заходити по одному, а листоноша, після реєстрації кореспонденції в журналі, укладає в свою сумку газети, листи, бандеролі, і вирушає в дорогу.

«Для здорового способу життя здійснюйте піші прогулянки на відстані не менше 15 км в день»

За даними перепису населення та осель Республіки Молдова, проведеного в 2014 році, в селі Ішновец проживає 1508 чоловік

Трохи згодом, небо темніє, і починає накрапати дрібний рідкісний дощ. Листоноша одягнена в балонова куртку без капюшона, та й парасольки у неї теж немає, але жінка не впадає у відчай. «Нічого страшного, підросту!», Жартує вона, вправно обходячи калюжі і впевнено крокуючи вуличками, що тонуть у багнюці. Тут, як і в більшості сіл країни, заасфальтована лише центральна вулиця.

Єлена Фрате народилася в цьому селі і знає його вздовж і поперек. «Від пошти до прімерії, потім повз магазин, потім вперед, наліво, направо, наліво, на дорогу, у провулок, на дорогу, під гірку, до садочка і школи, до млина і так далі. Маршрут нескладний, доріг багато, і всюди мені потрібно роздати газети, листи...», - показує жінка свій маршрут, тримаючи в руці карту населеного пункту.

На площі розміром всього лише в 1 квадратний кілометр довжина вулиць і провулків села Ішновец становить в цілому майже 15 км, які 60-річна працівниця пошти щодня долає впевненим кроком. «Я жодного разу не рахувала кількість зроблених кроків, але завдяки своїй роботі перевиконую норму, яку рекомендують по телевізору: "Для здорового способу життя активно рухайтеся не менше 30 хвилин в день". Я жодного разу не засікала час, але точно проходжу пішки набагато більше. Така моя робота, що поробиш? До того ж, мені це подобається. Коли випав сніг, у селі було таке чисте повітря!... Я вже не молода, але робота листоношею допомагає мені зберігати фігуру і виглядати молодше – кажуть, що завдяки руху. Можливо, це так, а можливо - і ні. Я не знаю. Як тільки прибуває пошта, я вирушаю в дорогу і до 6-7 години вечора весь час перебуваю в русі. Якщо когось не застаю ввечері вдома, то повертаюся до нього вранці. Щодня я виходжу з дому о 8 годині», - розповідає жінка.

Єлені Фрате 60 років, вона задоволена, що професія допомагає їй бути в формі і добре виглядати, не дивлячись на пенсійний вік.

Потрібен поштар

Після закінчення школи в 1975 році Єлена працювала піонервожатою, потім продавцем, а вийшовши з декретної відпустки, влаштувалася вихователькою в місцевий дитсадок, де трудилася протягом 14 років. І лише в 2003 році стала сільською листоношею. Місце звільнилося після смерті колишньої співробітниці, син якої більше не міг її замінювати.

Три роки тому, досягнувши пенсійного віку, Єлена Фрате звільнилася з цієї посади. Їй нарахували пенсію в розмірі 700 леїв, якої не вистачало навіть на найнеобхідніше, але, незважаючи на це, їй захотілося піти з роботи і відпочити. Втім, вийшло інакше – дуже скоро вона повернулася назад. «Моя колега залишилася без напарниці, ніхто не погоджувався зайняти це місце через низьку зарплату. І я вирішила повернутися. До яких пір? Не знаю, подивимося», - посміхається жінка.

Послуги, що надаються в кожному поштовому відділенні країни, не обмежуються лише рознесенням кореспонденції. Тут можна оплатити рахунки, здійснити грошовий переказ, отримати пенсію, допомогу, соціальні виплати та багато іншого. Поштовий працівник повинен детально у всьому розбиратися і бути в курсі всіх новин, оскільки саме йому доводиться частіше за інших зустрічатися з кожним жителем села. «Робочий день у листоноші дуже напружений, сповнений турбот і відповідальності. Я повинна в цілості й схоронності доставити все, що знаходиться в моїй сумці, вміти знаходити спільну мову з односельцями, бути ввічливою, щоб люди в моїй особі поважали професію листоноші. Я зустрічаюся з кожним жителем села і повинна бути готова відповісти на всі їхні запитання. Одним словом, потрібно бути чесною щирою людиною, вважаю це своїм обов'язком», - говорить Єлена Фрате.

Зарплата, яка ледь дозволяє вижити

За свою нелегку працю Єлена Фрате отримує зарплату, на яку їй ніяк не вдається оплачувати комунальні послуги, - після недавнього підвищення вона становить 1600 леїв на місяць. «Оплата рахунків, а на решту грошей не можеш собі нічого дозволити – ні ремонт зробити, ні новий одяг прикупити, ні поїхати кудись відпочити. Ні на що не вистачає! Зарплата просто мізерна. А у моєї колеги ще менше... Не знаю, про що думає влада, але з тих пір, як ми тут працюємо, жодного разу нам не підвищили зарплату на стільки, щоб і ми пораділи, щоб ішли на службу щасливі і виконували роботу з любов'ю і задоволенням», - нарікає листоноша.



pic Галина Кречун, оператор поштового відділення села Ішновец

За словами начальника відділу маркетингу і продажів ДП «Poşta Moldovei», «керівництво установи прекрасно розуміє, що підвищення окладів є найбільш нагальною проблемою». Поряд з цим вона зазначає, що у вересні 2016 року у підприємстві була введена система зростання зарплат в залежності від професійних досягнень кожного співробітника. В цілому були встановлені 4 категорії оплати, і щоб досягти вищого ступеня, поштар повинен витримати іспит. «Співробітники у будь-який момент можуть здати тести і підвищити професійний рівень. Ця умова не є обов'язковою, іспит складають за бажанням», - уточнює Єлена Ганчукова. Вона запевняє, що в середньому по країні мінімальна зарплата листоноші становить від 2 150 леїв до 2 800 леїв. У Кишиневі зарплати досягають 4 200 леїв. На питання, чому листоноша села Ішновец так мало отримує, Єлена Ганчукова висловила припущення, що Єлена Фрате не склала іспит на підвищення кваліфікації.

Професія, непопулярна у молоді

За свідченням представників ДП «Poşta Moldovei», наразі 42% усіх поштових послуг здійснюються в цифровому форматі. Поштові відділення забезпечені комп'ютерами, сканерами і принтерами, зроблено все можливе, щоб полегшити роботу листонош, а також оптимізувати взаємодію між територіальними підрозділами та Центральним поштовим відділенням. Районні листоноші, яким доводиться долати величезні відстані, були забезпечені велосипедами, а столичні поштові працівники – абонементами на безкоштовний проїзд у громадському транспорті. Підприємство намагається залучити на роботу більше молодих людей, проте поки безуспішно. Молоді листоноші – рідкість у колективі.



pic

Ольга Болдішор-Кайпан 16 років працює листоношею в Кишиневі

Одна з них – Ольга Болдішор-Кайпан, яка день у день розносить пошту в столичному районі Ботаніка. Хоча Ользі всього лише 31 рік, її професійний стаж налічує цілих 16 років. «Робота листоноші не користується популярністю у молоді, тому що це некваліфікована праця, а суспільство любить навішувати ярлики в плані статусу і престижності. Сучасна молодь – суцільно максималісти, у них зовсім інші цінності...», - ділиться своєю думкою Ольга.

На пошті вона працює з 2001 року. «Я мріяла вступити до університету, але батьки-інваліди не могли надати мені фінансову підтримку. І тоді я вирішила піти на роботу, щоб оплатити собі навчання», - згадує молода співробітниця. Вона влаштувалася листоношею, бо тут не був потрібен диплом про вищу освіту, якого у неї тоді не було, а ще тому, що це дозволяло поєднувати роботу і навчання. «Я успішно закінчила університет за фахом економіст, але залишилася працювати на пошті, і ось працюю тут вже протягом 15 років», - продовжує жінка. У неї підростають дві дочки, і вона щаслива, що професія дозволяє їй приділяти час вихованню дітей. «Мені вдається займатися дочками. На роботі я до 16.00, потім забираю їх з ліцею, допомагаю робити уроки. Обидві дівчинки навчаються в музичній школі по класу фортепіано», - з гордістю каже Ольга.

Молода працівниця пошти зізнається, що її зарплати практично ні на що не вистачає: «Як-то кажуть: "фінанси співають романси". Витрачаємо гроші лише на найнеобхідніше, адже іншого доходу у мене немає. Немає і рідні за кордоном, батько помер, мама інвалід, а колишній чоловік нічим не допомагає. Але, як-то кажуть у китайському прислів'ї: "скаржився, що нічого взути, поки не побачив безногого". Я пожертвувала своєю кар'єрою заради того, щоб приділяти час вихованню дітей. Я оптимістка і вірю, що все, що не робиться, - робиться на краще!», - переконана Ольга Болдішор-Кайпан.

pic

Листоноша Ольга Болдішор-Кайпан розносить кореспонденцію в столичному районі Ботаніка

Вона зразковий працівник. У минулому році удостоїлася першого місця і звання «Кращий працівник поштового відділення» у конкурсі професійної майстерності, який щорічно організовує ДП «Poşta Moldovei» спільно з Федерацією профспілок працівників зв'язку. Два роки тому посіла третє місце. Ольга пристрасно любить поезію, і ці рядки вона присвятила своїй професії:

«Милий листоношо, сумка через плече,
Хто хоч раз запитав тебе,
Як тобі крокувати
в лютий холод, в спекотний полудень?
Хто знає про твої страхи і твій біль?
Про мої страхи і мої болі
Знає тільки батюшка Сонце
І матінка Земля,
А ще дощ, спека і вітер... »

Оригінал:
«Милый почтальон, сумка через плечо,
Кто хоть раз спросил тебя,
Каково тебе шагать
в лютый холод, в знойный полдень?
Кто знает о твоих страхах и твоей боли?
О моих страхах и моей боли,
Знает только батюшка Солнце
И матушка Земля,
А еще дождь, зной и ветер…»

Матеріал проекту Молдова плюс за підтримки Internews

Інші статті:

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: