В Україні ліси темні і степи широкі Ходять-бродять там ночами відьми одинокі.
Між Волинню та Поліссям є вода глибока І співає там русалка гола синьоока.
Проминав якось я валом очерет густий І почув її тужливий голос чарівний.
Колихнулось моє серце і душа зраділа Всі думки мої, бажання, відьма полонила.
Сутінки настали швидко і людей немає Моє тіло неслухняне розум залишає.
Затягла мене підступна в свої володіння Не проходить мутну воду сонячне проміння.
Золоте її волосся стисло мої груди І не зміг я ворохнутись і втекти нікуди.
«Була я колись ще юна, сокола кохала Та прийшла війна кривава і його забрала.
Перестала я молитись, щастя загубила І своє життя коротке у воді втопила.
Будь зі мною козаченьку, ти ж такий хороший Не пущу тебе від себе, бо на нього схожий».
Від холодних її губ ніхто б не захистився І смертельний поцілунок на вустах лишився.
Довелось мені із світом білим попрощатись І на дні ріки холоднім вічно залишатись.
