- Як ти натрапила на організацію, що організовує такі поїздки?
- Вперше про проект я почула від моєї подруги. Я була на роботі і вона прийшла до мене стажером. Далі я познайомилась з волонтерами інших країн. Я говорила, що хочу поїхати в Польщу. Вона запросила на свій проект і дала контакти іншої дівчини, що займається відправленням. Для того, щоб взяти участь в якомусь з проектів, я робила відео. Ми мали скайп-інтерв’ю англійською мовою. Тому треба знати англійську і далі, буде як буде.
- Перед тим, як поїхати на стажування, чи доводилося тобі проходити певні тести чи щось схоже?
- Мені не приходилось проходити ніякі тести. Я проходила лише тест на лідерські здібності, бо сама організація розкриває лідерський потенціал. І за шість тижнів стажування тут я маю його розвинути.
- Чому для стажування обрала Польщу?
- Поїхала в Польщу, бо у вересні почала вчити польську. І подумала, а чому ні? Навіщо їхати в якусь країну, мову якої я взагалі не розумію. Наразі з польської я маю рівень А1. І в принципі мрію поїхати навчатися до Польщі далі.
- Христино, відкрий таємницю, то чим же ти зараз займаєшся?
- Зараз проект лише розпочався, тому я мала лише перший день. Я пішла до школи, де викладала 5 уроків з різними дітьми, вік яких був від 17 до 19. Тобто це була вища школа. Зрозуміла, що поляки не знають зовсім нічого про Україну. Один хлопчик сказав мені тільки "бандера" (посміхається). І це все. Живу я у “Host Family”. Потім ми підемо гуляти разом з іншими волонтерами, нас тут троє. Окрім мене є ще два хлопця з Єгипту та Індонезії.
-А як тобі у сім'ї з якою ти живеш чи нема мовного бар'єру?
- Мовного бар'єру як на мене нема. У моїй host family тато говорить англійською, російською, дочка трохи англійською, вона хоче навчитися, для того я в них і живу. Зараз вже дочка набагато краще говорить і не соромиться. Для мене дуже цікаво говорити польською мовою, в магазинах щось там запитати, цікаво.
-Чи не вдарила така поїздка тобі по кишені?
- Думаю, гроші це невелика проблема. Адже, якщо “Host Family” забезпечує тебе їжею і проїздом, тоді ти багато не витрачаєш. Проблема тоді, коли вона цього не робить. Бо для України це в півтора-два рази дорожче. Коли ми зупинялись для семінару в хостелі, він був дорогий, тоді я заплатила 45 доларів.
- Багато амбітних студентів все-таки мріють постажуватися за кордоном, які б ти дала настанови для них?
-Якщо хтось хоче подорожувати з якоюсь більшою метою - це дуже класна можливість, через те, що ти все вибираєш сам: країну, житло, проект - і їдеш. Тебе забезпечують житлом, харчуванням і роботою. Остання ж не оплачується, але це набагато більша якась мета. Ось в мене обмін культурами, поляки дійсно нічого не знають про Україну. І це дуже важливо, щоб люди могли поїхати кудись, розказати про свою країну іншим. Якщо ви хочете хочете поїхати - потрібно просто брати, шукати і їхати. Організатори AIESEC тобі допоможуть обов'язково. Це буде дуже класна можливість. Та моя порада, краще їхати все-таки у ту країну, мову якої ти хоч краще знаєш. Проте можна знати і просто англійську, бо всі учасники організації говорять англійською. Тому у нас нема мовного бар'єру.
