Вийшла на двір - краса неймовірна. Можна було б помилуватися красою матінки-природи, але треба добиратися на роботу. Залишивши машину під будинком, пошкандибала пішки по заметах.
Перша перешкода, від якої очі на лоба полізли, - сходи... "А якщо я з маленькою дитиною чи візочком, а якщо бабуся чи дідусь з паличкою... Хоча б жменьку піску можна було сипнути на ці сходини", - подумала я.
Нерозчищені тротуари від снігу - не найгірший варіант, який можна було побачити піднявшися по горе-сходах. І я собі повільно прогрібала стежину до зупинки громадського транспорту.
Здавалося, не все так сумно, хоча на годиннику вже далеко за 10 ранку... Комунальникам теж хочеться відпочити, та й зима ж як ніяк почалася, а вдома тепліше. Вирішила сильно не бурчати і разом з усіма почекати громадський транспорт. Після 10 хвилин свого перебування на зупинці по обидва боки вулиці помітила довгоочікуваних всіма і відданих своїй роботі комунальників.
Нарешті на зупинку прибув тролейбус і почалося справжнісіньке "місиво":
Доки тролейбус їхав до Покровського, я щиро надіялася на те, що цього разу водій таки зупиниться не перед кучугурами снігу. Але сталося не так, як гадалося:
За декілька хвилин в моїй голові пролунав чи не цілісінький репертуар Леся Подерв'янського, але нащо ж так грішити. Куди не глянь - комунальники працюють:
Кінцевою зупинкою мого маршруту був радіозавод. Виходжу, душа радіє - комунальники працюють! Я йду далі і тут все, Лесь Подерв'янський мені у поміч, але тільки подумки...цензура як не крути. Підземний перехід і знову думки: якщо я з візочком, якщо я маленька дитина?
Я розумію, що підземні переходи створили для безпечного пересування. А тут - де хоча б мінімальна безпека? Хоча б жменька пісочку, щоб людям було не слизько підніматися і спускатися?
І думаєте, пригоди завершилися? Вийшовши з підземки, я просто ледь не в голос заспівала "Чому я не сокіл, чому не літаю". Білосніжна стежина не надихала мене рухатися нею впевнено.
Поки збирала думки, щоб описати емоції, які вирували в мені, коли я робила фото, на пошту прийшов лист від міської ради. І тут я закипіла, як чайник!
Те, що вдалося не зупинити громадський транспорт - це звичайно добре, але хочеться вірити, що комунальні служби до наступного снігопаду будуть все-таки готові краще, ніж показує практика.
