Кажуть, у цей день вода має цілющу силу, і дівчина, яка з голови до ніг буде облита водою у Великодній понеділок обов'язково вийде заміж за коханого хлопця. Вважалося, коли хлопці хоча б одну дівчину не облили водою, то це для дівчини було б ганьбою. Зазвичай хлопці ходили «ватагами», заходили в будинок, де жила дівчина і просили батьків, щоб дівчина вийшла на вулицю.Батьки раділи, що їх будинок не обходять поливальники, адже це означало, що дівчина вийде заміж. В деяких місцевостях дівчата відкуповувалися від хлопців писанками, щоб ті не обливали водою.
Однак цей ритуальний сенс майже втрачений у 21 столітті: підлітки заради розваги влаштовують на вулицях справжні водяні битви, обливаючи усіх, хто потрапить під руку. Обливати когось або самого себе водою на Великодньому тижні - це стародавній звичай, що символізує очищення. Цей звичай існує або донедавна існував і в інших європейських народів.
Великодній понеділок мав різні назви: поливаний, водяний, обливаний або волочильний понеділок. У цей день українці ходили один до одного в гості: христосались і обмінювалися писанками. Хрещеники ходили в гості до хрещених батьків, а онуки - до бабусь, несучи їм гостинці - пироги та крашанки.
Діти-«волочебники», зібравшись в ватаги, «несли калача» до родичів та сусідів. Беручи «волочіння» хресні батьки та інші родичі дякували і просили передати уклін батькам. А дітям клали у вузлик печиво, кільця ковбаски, крашанки та інші освячені напередодні в церкві смаколики.
