Люди кажуть, пам'ятатимуть про неї завжди. Адже дуже добре пам'ятають і окупацію, і масові розстріли і вщент спалене село.

Ірина Кравчук усе життя збирає свідчення очевидців підпалу села. З архівних джерел довідалася, село спалили, бо напередодні підпільники пограбували німецьку комендатуру в Олександрії. А ще вбили німецького охоронця залізничного мосту через Горинь. В бою із окупантами тоді загинув юнак із Ремля. Село підпалили, щоб помститися. Знищували усе і усіх. Той страшний день, ніби учора, пам’ятає вісімдесятидворічна Уляна Трофимчук. У дворі розстріляли усю її рідню. 15 річна Уляна відбулася двома пораненнями і через луг втекла до сусіднього села Котів. Кулину Малащук німці хотіли розстріляти у сусідському хліві. Пощастило, кулі її оминули.

Згадкою про 17 березня 43-го чорніє у центрі села братська могила. Тут лежать родичі і пані Ірини. А про той день жінка дізналася від своєї бабусі Оксани Дацюк. Її єдину із немовлям на руках німці відпустили із села.

Село Ремель одне із багатьох, яке постраждало у роки Другої світової війни. За різними архівними джерелами у той час знищили 105 сіл або 176 населених пунктів.