Юра П. 21 рік. "Пам'ятаю, як в школі старшокласники обмалювали машину історика маркерами, потім її відкрили викруткою, посиділи в ній, а під кінець взяли і перенесли її за школу. А ще причепили на неї замість номерів табличку де писало "Сєрьога", бо вчителя звали Сергій Васильович. Ну і в результаті вони її всі дружно мили і ремонтували замок".
Денис М. : "Перше квітня..мм. Пригадую як я заснув на перше квітня, і коли прокинувся, всі в інтернеті писали , що йшов сніг. Було досить дивно, бо сніг дійсно йшов. Коли я спав..Таке було моє перше квітня”. Микола К. : “Я працюю у інтернет компанії магазину одягу. 1-го числа нам завжди видають зарплатню, та, звичайно, усі чекають її як свята. У кінці березня, наш шеф поїхав в іншу країну на пару днів. А отже зарплатню затримають.. Такий собі першоквітневий жарт вийшов".
Катерина М. : “Якось на перше квітня, мої однокласники вирішили пожартувати над вчителькою. Перед уроком вона вийшла з кабінету, та залишила свою сумку на столі. Прийшовши в клас, побачила, що сумки немає. Почала її шукати, та підняла величезний бунт, але всі учні мовчали. Урок звичайно відмінили. Писала вже й заяву в директора, шукала її по школі, та ледь не посивіла за день. Виявляється, однокласники зняли над дверима картину у класі, і на гвоздик повісили сумку, яка цілий день провисіла там. Вчителька звичайно знайшла її, але в кінці дня. Звичайно усі були покарані, та пробачення просили ще дуже довго…”
Дмитро Х. : “Мені колись однокласник дав погратись диск NFS Underground. На перше квітня я приніс стару подряпаний вщент CD-R, повернувши її вверх ногами, і сказавши, що дисковод випадково подряпаний його диск з NFS. Оце то у нього була заточка.. на той час я перевершив всі шкільні "у тебе спина біла" і т.д.)”. Отже, жартувати чи ні, вибір тільки за тобою. І ніякі погодні умови, не можуть змінити твого настрою ти сам створюєш собі день. Вигадуй нові цікаві жарти, навіть якщо отримаєш за це на горіхи.
Інеса: Цього року першоквітневих жартів не було (ще ж не вечір). А от минулого року, саме на день сміху - 1 квітня до мене додому прийшли друзі в гості. Після посиденьок ми з подругою вирішили трішки посміятися над нашими друзями. У взуття поклали клаптики листочків та тканини. Тож розмір черевичків значно зменшився. Та, коли діло дійшло до взування, ох було весело) Взуття тиснуло - однак, вони все-одно його "надягали на ноги"!!!! і таки взулися) і шкутильгаючи пішли додому) Чесно кажучи,я не думала, що ніхто не здогадається ПОДИВИТИСЯ у носочок чобітка."