Звертаючись по медичну допомогу, ми чекаємо якісно наданих медичних послуг і якнайшвидшого відновлення хорошої фізичної форми. Проте нерiдко трапляється так, що медичний персонал припускається помилки та завдає шкоди здоров’ю пацiєнта. Особливо прикро, коли цим пацієнтом виявляється дитина. Як діяти, якщо ви потрапили в таку ситуацію?

У таких випадках пацiєнт або його родичi намагаються «знайти правду», звертаючись до суду. Зазвичай подібні судовi справи розглядають декiлька рокiв, адже для встановлення причин негативних наслiдкiв для здоров’я пацiєнта потрiбне застосування спецiальних знань в галузi медицини, а отже, призначення судово-медичної експертизи, а iнодi й декiлькох експертиз, якщо думки експертiв не спiвпадають або не вирiшенi всi спiрнi для сторiн питання.

Проте якщо сторона вважає, що висновок експерта необґрунтований, суперечить iншим матерiалам справи або викликає сумнiви в його правильностi, вона може на пiдставi ч. 2 ст. 150 ЦПКУ звернутися до суду з клопотанням про призначення повторної експертизи, яка доручається iншому експертовi.

Щоб мати право на матеріальне вiдшкодування, особа повинна обґрунтувати та довести в судовому засiданнi таке:

а) факт дiї чи бездiяльностi лiкарiв, яка виразилася в неправильнiй дiагностицi захворювання чи неправильно призначеному лiкуваннi.

Тому, перш нiж писати позовну заяву, необхiдно визначити, у якому вiддiленнi лiкувався хворий (лiкарську спецiальнiсть), i встановити, який дiагноз поставили хворому в лiкувальному закладi. Як правило, при виписцi пацiєнту видається лише епiкриз, надати iншу документацiю лiкувальний заклад вiдмовляється. Проте пацiєнт має повне право вимагати будь-яку документацiю, яка наявна в лiкарняному закладi (зокрема, медичну картку хворого, результати всiх аналiзiв та щоденник лiкування), посилаючись на ст. 34 та 49 Конституцiї, ст. 285 ЦКУ та ст. 39 Основ законодавства України «Про охорону здоров’я».

б) наявнiсть наслiдку у виглядi завдання шкоди здоров’ю пацiєнта.

Доказами можуть слугувати: факти звернення до iнших лiкарiв (якi призначали лiкування); факти виявлення iнших хвороб чи перехiд iснуючої хвороби в хронiчну форму, що могло бути результатом неправильного лiкування; письмовi висновки iнших лiкарiв, якi оглядали чи лiкували пацiєнта, що мають силу висновку спецiалiста.

в) причинний зв’язок мiж дiяннями лiкарiв та отриманим наслiдком.

Якщо особа вважає, що зможе довести всi зазначенi складовi, вона може звернутися до вiдповiдного суду.