Щороку в області близько півтори сотні людей опиняються у будинках інтернатах, знаходять там нову родину і починають нове життя.

Бабуся Антоніна 53 роки живе у спеціалізованих закладах. Перші одинадцять прожила у Дубенському, а 42 роки тому переїхала до Здолбунівського. На такий крок пішла, щоб сестру не цькували. Жила у неї після звільнення з каторги. Дівчиною Антоніну засудили на 15 років, бо повстанцям допомагала.

Покарання відбувала у Норильську. Там проводила вибухові роботи. Одного разу трапився нещасний випадок, Антоніна отримала контузію. Відтоді на ліве око не бачить зовсім, правим — розрізняє лише силуети. Але поганий зір — не завада дозвіллю. У свої 85 років в'яже наосліп шкарпетки, а ще доглядає усі клумби та вазони у закладі. Найбільше любить троянди. З дитинства хотіла бачити їх у своєму садку.

Є у закладі і власна швачка — Ірина Мелещук. Жінка живе тут 10 років, відколи овдовіла. У неї паралізована нога, а дітей не має. У будинку-інтернаті знайшла родину. Вдень вона шиє, а вечорами — вишиває.

Пам'ятають тут і про духовне. Облаштували капличку. Вже готуються до Великодня. Загалом на Рівне нщині діють сім інтернатних установ різних профілів. Нині у них проживають 1100 громадян.

Щороку у подібних закладах оселяються до півтори сотні мешканців Рівне нщини. Тут вони знаходять названу рідню, а іноді і другу половинку.