Відкрию маленький секрет: на позачергових виборах-2007 я проголосував за БЮТ. Чисто з поваги до технологів і піарщиків цього політичного утворення. Бо вони там, як на мене, - справді найкращі, найсильніші, найкреативніші з-поміж усіх партій і блоків. Натомість коли дивишся на, з дозволу сказати, креатив (точнше буде "креатифф") деяких інших політсил - диву даєшся: чи грошей не вистачає найняти людей з мізками, чи стільки ворують в штабах, що на зарплатню тямущим піарщикам просто бракує, чи віддали цю справу на відкуп тим, хто першими зміг "втюрити" начальству свої "доробки" (не помічаючи, що король-то - голий...).
Отже, респект бютівським піарщикам. Реклама - яскрава, запам'ятовується, і залишає багато простору для подальшої роботи. Бо з гаслом "Вона - це Україна" буде зручно розігрувати протиставлення кандидатів за віссю "проукраїнський - проросійський". Або "вона - це Україна, він - це старі олігархічні клани", або... Ну, коротше, щось придумають.
Але зараз не про це. Залишимо ці іграшки технологам і поговоримо по суті. А по суті мені чомусь здається, що Україна - це і ВОНА, і ВІН (бачили "загадкові" бігборди? Нічого загадкового, червона стрілочка на жовтому тлі з часу позачергових-2007 ще не забулася), і ВОНИ, і, найголовніше, - всі ми. Ті, хто за Юлю і за Януковича, за Литвина і за Ющенка (такі теж ще є). І допитливі активісти "Єдиного центру", які норовлять все когось про щось запитати (хоча, за бажання, на бігбордах "Запитай в Балоги" теж, напевно, знайшлося б багато про що написати). І сільські хлопці, які, жахнувшись вогнів великого міста, вирішили, що тут не пробитись саме тому, що все куплено людьми неукраїнської національності (у них бо і влада, і гроші...). Ну, коротше, ви зрозуміли. Всі вони - це Україна. Україна - це ми.
Коли в 2004-му на Майдані кричали "Ющенко, Ющенко!" - це скандування часом переходило в скандування "У - кра - ї - на". Ще тоді мені прийшло осяяння: так це ж не за Ющенка всі вони стоять, а за Україну. Можливо, це був головний і чи не єдиний результат тих подій - усвідомлення багатьма людьми (чи не вперше) поняття "Україна" не як чогось абстрактного, а як сукупності всіх цих людей, які мерзли на бруківці. Їхнього власного маленького морального вибору. Їхньої власної несправедливості - і власної гідності - і власної віри в майбутнє.
Високі слова? Можливо. Низькі вам скаже життя за вікном. А Україна - попри все - це не ВОНА, а всі ми. Незалежно від того, як кожен із нас проголосує 17 січня 2010 року.
