У Новій Любомирці висихають колодязі просто катастрофічними темпами - води вже тільки на дні. Рівень ґрунтових вод падає через глибокі кар'єри вапняно-силікатного заводу. Централізованого водопостачання у селі немає, як немає і крайнього - керівники підприємства мовчать, чиновники кивають одне на одного. А люди тим часом розпродують худобу - бо нічим поїти. Зі зневодненого села повернулась Анна Яцук.

Колодязі напівпорожні - води майже немає. Так уже близько трьох років живуть мешканці села Нова Любомирка, що у Рівне нському районі. Люди нарікають: ні попрати, ні помитися не можна, а домашню худобу взагалі доводиться продавати, бо нема чим поїти.

Виною всьому - робота Любомирського вапняно-силікатного заводу, кажуть люди. Той, аби видобувати вапно та пісок, щораз копає глибші кар'єри, через що рівень ґрунтових вод знижується. Мешканці села змушені постійно робити глибшими свої колодязі.

За день з колодязя люди можуть взяти лише три відра води, але якість її надто сумнівна. Тому, ті хто мають можливість, возять воду з сусідніх сіл.

Мешканці села вже власними силами проклали труби, щоб провести централізоване водопостачання. Втім, нема куди підключитися. До сусіднього підприємства ВАТ "Консернгалнафтогаз" немає дозволу, Любомирський вапняно-силікатний завод також не пропонує допомоги.

Аби вирішити свою проблему, мешканці села звернулися до голови райдержадміністрації. Останній зазначив: чиновники зробили все можливе, аби вода у селі була. Все інше - це вже недопрацювання сільського голови.

Сільський голова села Олександрія Ігор Смоляр звинувачення у свій бік відкидає. Каже, сільська рада зробила водопровід і розробила проектно-кошторисну докуменцію. Все інше залежить від вапняно-силікатного заводу.

На Любомирському вапняно-селікатному заводі коментувати ситуацію відмовились.

Спочатку сказали чекати директора, а через декілька хвилин повідомили, що його вже немає. Тому хто ж вирішить проблему зневоднення села Нова Любомирка, поки невідомо. Можновладці кивають у бік один одного, обіцяють діяти, та коли - не знають.