Жоржини — квіти, що дійсно можуть скласти суперечливість у красі будь-яким іншим квітам. Але, щоб спромогтися їх цвітінню впродовж літа і до глибокої осені, жоржинам потрібний правильний догляд: ділення кореневищ, омолодження тощо. Хоча це не є складним заняттям, а навіть цікавим.
Жоржини – квіти, що гарно можуть прикрасити присадибну ділянку, які живуть довго, якщо їх постійно омолоджувати. Зазвичай для цього ділять корені. Але розмноження жоржини тільки діленням рано чи пізно призводить до виродження квітів, тому доцільніше розмножувати їх живцями.
Ми застосовуємо обидва шляхи, живцювання та ділення. Перший спосіб більш ефективний, оскільки з одного коріння, 40-80 виламаних живців, можна відібрати 20-25 якісних. З виламаних живців вибираємо неушкоджені та прямі, висотою не менше 8-10 см, діаметром 3-4 мм. Викривлені пагони не підходять, так як з них виростають корені з недостатньо – відкритою або втиснутою кореневої шийкою. У тонких живців ріст утворення коренів йде повільніше. В результаті вирослі цибулини коренів малі і погано зберігаються взимку.
У другому варіанті навесні, після закінчення періоду зберігання, коли нирки на кореневих шийках стають добре помітними, гнізда цибулин коренів розділяємо на частини, потім розрізаємо на частинки, так щоб на кожній залишалася коренева шийка. З усіх поділених відбираємо тільки ті, на яких помітний один прямий паросток. При посадці укладаємо горизонтально паростками вниз, не менше ніж на 5-8 сантиметрів в глибину. Коріння при такій посадці обростає продуктивною кореневою шийкою.
Так, в період масового цвітіння жоржини – з середини липня до перших заморозків, ми відбираємо і відзначаємо найбільш здорові, рясно квітучі рослини, квіти яких характерні для такого сорту. Рослини з ознаками поразки вірусними захворюваннями видаляємо.
Восени під час прибирання проводимо наступний етап відбору. Віддаємо перевагу кореневищам, у яких один стовбур і добре виражена відкрита коренева шийка, що виступає над кореневищем. Одночасно оглядаємо коріння, щоб виявити хворі, – підозрілі або навіть сумнівні відразу бракуємо.
До кінця вегетації на кореневій шийці утворюються нирки, з яких в майбутньому сезоні розвинуться стебла, частина цих нирок дуже великі, частина – дуже дрібні, ледь помітні. Ми відбираємо корінці з найбільшою кількістю великих нирок, що знаходяться безпосередньо у верхній частині і прилеглих до кореневої шийки.
У коріння без яскраво вираженої кореневої шийки, або з втиснутою кореневою шийкою, кількість живців утворюються не завжди менше, ніж у нормальних. Але вони відростають дуже тісно і зрізати їх важкувато. При цьому вони з’являються не тільки у верхній частині кореневої шийки, але також з-під коріння, а відростаючи живці часто бувають викривленими.
Дуже великі маткові корінці також не надто годяться для посадкового матеріалу. Справа в тому, що старі трирічні корінці можуть бути джерелом інфекції, у них у фазі припинення зростання починається гниття мертвих тканин, яке розповсюджується на кореневу шийку і гніздо коріння гине. Великі кореневища не завжди вдається розділити на одностеблі частинки і тому такий посадковий матеріал дає велику кількість проростків, які важко виламувати, оскільки вони відростають часто з-під коріння. До того ж у надмірно великих коренів, коренева шийка стиснута, що не є добрим при укоріненні.
Джерело: Сам собі агроном
