Вчора почула рекламу по радіо про хеловінські гуляння в одному з торговельних центрів Рівного, що мають відбутися 31 жовтня. Про фотоконкурс найкращого ХЕЛО гарбуза в соцмережах, про кімнати страху… Гадаю, чули самі. Спочатку у мене це викликало просто шквал емоцій. Але, як деякий знавець людської психології, знаю, що більш раціонально людина може мислити і краще оцінити ситуацію лише після доби від моменту, коли щось відбулося. Так от, прокинулась сьогодні, а думки не змінила. Як на мене, свято такого змісту і у масштабі торгового центру – за сміливо. Та і взагалі не характерне нашій культурі.

Якщо розібратися, то торговий центр у час якогось святкування – це місце, де збирається чимало народу не лише для того, щоб зробити покупки, а й гарно провести час. Це молоді і старші люди, підлітки, цілі сім'ї з дітьми. Хеловін – одне із древніх шотландських свят, що за їх календарем було передднем початку зими. Це означало те, що душі померлих спускалися на землю, щоб погрітися перед суворою зимою у колі своїх родин, зібрати харчі та запаси у рідних. Разом з духами померлих на землю спускалися інші темні сили, відьми, демони, злі духи, від яких живим слід було боронитися.

На хвилі глобалізації, світової американізації (в Штатах свято Хеловіну набуло особливої популярності) Хеловін помандрував країнами і континентами, втративши своє сакральне значення. Його почали сприймати як нагоду гарно повеселитися, пожартувати та влаштувати містично-демонічний маскарад.

Та у будь-якому разі, чи правильно в прийдешньому святкуванні залучати людей до веселощів, де в основі лежить образне уособлення нечисті і наслідування її поведінки? З однієї сторони чудово розумію, що сьогодні за цим стоїть не більше, як комерційний характер свята. Проте вважаю, що товщина гаманця не вартує того, щоб так гребувати «святим і грішним».

Давайте проведемо паралелі з українською культурою. Ми теж маємо не гіршу традицію з участю містичних персонажів та збиранням солодощів по домівках. Це – колядування з чортом, Ягою, тваринами, які розмовляють, пригощанням пирогами, цукерками та іншими ласощами. То чи не краще пошановувати наші свята, від яких ті ж самі організатори можуть отримати не лише бажаний прибуток, а й долучити людей до українських традицій.

Не знаю, чи можливо взагалі викорінити масштабні хеловінські святкування. Але, надіюсь, посіяти сумнів щодо їх потрібності у чиїхось головах мені вдалося.