Це бабця Надя за все село говорить: вже десять років тут триває війна за крісло голови сільської ради. Ані державного прапора, ані вивіски, що це держустанова...
Валентина Солощук показує: там її робоче місце, проте воно зайняте. Жінка перемогла на виборах сільського голови ще в дев’яносто восьмому, втім, пропрацювала лише рік. Каже, що відмовилась від махінацій із землею - от її й посунули. Поки в суді відстоювала свою правду, її місце посів інший – переможець вже наступних виборів. Він переміг на виборах 2002-го, втім, рішення про його призначення незаконне, запевняє пані Солощук. Її, буцімто, досі офіційно не звільнили.
Погані дороги, безробіття, занепад – війна голів селу не на користь. Дві зарплати на одну посаду держава платити не буде, запевняють юристи, рішенням суду гроші дістануться одному. А тим часом до села одна за одною їздять перевірки.
Попри це, Валентина Солощук на роботу не ходить, чекає допомоги міліції, аби посісти своє робоче місце. Теперішній господар крісла сільського голови переконаний у власній правді і звільняти його не збирається.
