Це Юлія та Сергій. Подружжя з міста Лисичанськ на Луганщині. Нині фактично живуть у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни. Сергій не може рухатись, дружина щодня поруч, у всьому допомагає.
А ще нещодавно у їхній родині вирувало зовсім інше життя. До великої війни працювали та виховували дітей.
З початком 24 лютого, 2022-го вирішили покидати рідне місто. Без речей, поспіхом поїхали спершу до друзів в Ізюм. Але й там їх наздогнали жахливі обстріли. Переховувались у лазні.
Дивом врятувались. Поїхали далі. Опинились у Тернополі. Сергій відразу пішов воювати, приїздив у відпустку, а Юлія волонтерила і працювала у школі. Так пройшло півтора року.
З того дня Юлія разом з маленьким сином їздить лікувальними закладами України у порятунку Сергія. Він отримав перелом шийного відділу хребта. Паралізований, не може рухатись. Прогнози лікарів були невтішні. Але жінка вирішила за будь-яку ціну рятувати Сергія.
Зусилля Юлії дали результат. Сергій повірив у себе і стан його покращився. Нині проходить реабілітацію у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни. Лікарі кажуть, за два місяці перебування прогрес помітний.
Наразі Юлія ніде не працює, адже постійно доглядає за чоловіком. Трирічний син ходить у дитячий садочок у селищі Клевань. Старший навчається у столиці. Їхня квартира у Лисичанську пограбована. Окупанти забрали найдорожче - сімейні фотографії. І навіть зафільмували це на відео.
Жінка не впадає у відчай. Їй ніколи. Супроводжує чоловіка на всіх заняттях з реабілітації. Сьогодні Сергій пробує стояти за допомогою вертикалізатора.
Вже є певні рухи у руках, відчуває дотики. Сергій каже, якби не дружина, вже б давно зневірився.
У Юлі є маленька мрія. Аби Сергій подарував їй квіти. Сьогодні чоловік втілив її у життя.