Завтра місто попрощається з двома рівнянами, які загинули на війні

08.02.24

Усе місто схилить голови, проводжаючи в останню земну подорож Героїв-захисників — рівнян Віктора Русило та Сергія Путіліна. Прощання із Героями відбудеться завтра, 9 лютого, о 10.00 на майдані Незалежності. Поховають Віктора у рідній Грушвиці, а Сергія - на кладовищі “Нове” Рівного.

Віктор Русило народився у селі Грушвиця. Закінчив місцеву школу, а за тим здобув фах юриста у Рівненському державному аграрному технікумі. В останні роки працював на “Рівненській металобазі”.

Він не мав жодного досвіду військової служби, навіть здоров’я не дозволяло йти в армію. Разом ростили трьох діток — двох донечок та сина, яких Віктор дуже любив, понад усе на світі. Коли отримав повістку, відразу пішов у військкомат. Сказав лише, що ми повинні бути тут, у безпеці, а він буде нас захищати. Бо хто, як не він, - пригадує дружина Героя Людмила.

Про службу Віктор рідним розповідав мало, намагався максимально убезпечити їх, відгородити від цих тем, від хвилювань. Навіть не сказав найближчим, що отримав контузію, лише зазначив, що мусить кілька днів відпочити. Натомість сам не боявся брати відповідальність і за себе і за товаришів.

Він був надзвичайно сміливим, справедливим та відповідальним. Намагався завжди всіх гуртувати навколо себе, підтримувати, збадьорити. Ніколи не відмовлявся, якщо треба було йти на чергування чи на пост. Навпаки, спонукав хлопців відповідальніше поводитись, серйозніше ставитися до служби, - каже Людмила.

Життєрадісний, веселий Віктор завжди був оптимістично налаштований. Він безмежно любив свою сім’ю, дітей та життя.

Завжди повторював, щоб мине не хвилювалися, бо він обов’язково повернеться. Але не повернувся, - каже дружина.

45-річний солдат Віктор Русило загинув при виконанні військового обов’язку 2 лютого 2024 року на Донеччині...

Сергій Путілін народився у Рівному. Закінчив місцеву 9 школу, а за тим навчався на радіоелектроніка у Рівненському училищі №9. Понад 20 років пропрацював продавцем на ринку.

Він був дуже тихим та спокійним, неговіркий, навіть непримітний. Не любив бути на видноті. Служив строкову службу в армії, тож коли отримав повістку у жовтні 2023 року не став ховатися, хоч і мав проблеми зі здоров’ям. Трошки підлікувався і пішов. Говорив, що бачить, що треба йти, - пригадує дружина Героя Галина.

Сергій дуже любив природу, був чудовим грибником — навчив цій справі усіх близьких, зокрема і діток — доньку та сина. Та більше — любив історію, цікавився подробицями, аналізував.