За десять років у власній кузні обласний центр зайнятості загартував і викував більше сотні майстрів. Повчитися давнього ремесла до райцентру приїздять не тільки з усієї Рівненщини, а й з інших областей. За кліщі й молоти нині беруться і юристи, і економісти - коваль нині професія престижніша і прибутковіша.

Дмитро із Запорізької області ковальській справі на Рівне нщині навчається місяць. Хлопець має вищу освіту. Два роки тому у Бердянському університеті вивчився на менеджера-економіста.

Разом із Дмитром народне ремесло осягають ще п’ятеро безробітних. Перше чому навчилися — розпалювати горно. Тямлять уже й коли час метал із вогню діставати.

Два роки тому у цій кузні навчався нащадок ковалів із Херсонщини Дмитро Кубка. Дідівське ремесло, розповідає хлопець, обірвалося на батьку — він столяр. Дмитро узявся за залізо. Тепер майстер-класами заробляє удома. В історико-розважальному комплексі «Зелені хутори Таврії» цвяхи перетворює на троянди. Як це зробити, приїхав показати у Гощі тим, хто тільки вчиться.

Більше сотні безробітних навчилися ковальській справі у цій кузні за десять років. Чимало приїжджих з інших областей.

Півроку біля горна й ковадла під наглядом майстра, і учорашні безробітні стають умілими ковалями. Жінок поки цьому ремеслу не вчать, вони опановують лозоплетіння. Тут і молодь, і ті, хто вже задумується про пенсію.

Майбутня майстриня-лозоплетільниця за фахом економіст. Але робота з лозою, каже, приємніша ніж із цифрами.