Вони позбавлені майже всіх благ цивілізації — не мають ні газу, ні води, ні тепла. Навіть невеличкі кімнати назвати своїми люди не можуть. Влада не дозволяє приватизацію попри те, що деякі освітяни живуть тут 20 років. У проблемі розбирався Павло Шамшин.

Боротьбою за виживання називають своє життя мешканці освітянського гуртожитку в Радивилові. Тут немає ні газу, ні тепла, ні води. Лише електрика. Кімнати люди отримали ще 20 років тому як молоді спеціалісти, яким не було де жити. Колишня вчителька, а нині пенсіонерка Ганна Чалик щотижня змушена ходити до лісу збирати дрова. Для жінки це єдиний спосіб не замерзнути взимку. Таким способом свої кімнати опалюють всі мешканці гуртожитку. Тут навіть жінки рубають дрова. Не краща ситуація і з водопостачанням. Ходити по воду люди змушені до непрацюючої котельні, яка вже давно перетворилась на склад дров.

Про умови, в яких живуть освітяни, місцеві чиновники знають. Та кажуть, що люди самі в цьому винні. Мешканці гуртожитку і раді були б зробити тут ремонт, але не знають, чи не викине їх влада завтра на вулицю. Всі спроби приватизувати свої кімнати закінчились нічим. Районна рада освітянам відмовила. У райдержадміністрації стверджують: на своє житло люди не мають жодного права, оскільки прописку мають фіктивну, а будівля гуртожитку знаходиться на території оздоровчого табору. Втім, чиновники обіцяють, що виселяти людей з гуртожитку не будуть. Поки.

Та для людей це мала втіха. Вони вже втомились жити у таких умовах і готові їхати до Києва шукати захисту в керівників держави. Тим часом справою освітянського гуртожитку вже зацікавилась місцева прокуратура, яка зараз проводить перевірку. Після неї і стане відомо, хто порушує закон: освітяни чи чиновники, які відмовляють людям у приватизації їхнього житла.