У кожного народу весілля – це своєрідний ритуал з певними особливостями, піснями, обрядами, проте багатьох з них не дотримуються сучасні молодята.Та пишні весільні обряди все ще зберігаються в багатьох регіонах, добре пам’ятають про них старші люди..
Ще донедавна у нас весілля святкували тиждень:
П’ятниця - починальниця.
Субота - коровайниця.
Неділя - вінчальниця. В понеділок - їсти та пити.
У середу - похмелятися.
А в четвер після обіду Та й додому поїду.
А тепер святкування обмежують одним днем, та в селах часто справляють весілля і по два дні. Та основні обряди, як і в давнину, виконуються дотепер. Ось деякі з них. СВАТАННЯ
Сучасне сватання – це переважно узгодини молодятами та їх батьками дати та місця весілля, організаційних питань. Та в багатьох селах ще дотримуються старих звичаїв при приході сватів. Не можна свататися в середу і п’ятницю, бо це пісні дні, а також у травні – бо все життя будуть молоді «маятися». Також свати в хаті нареченої не повинні сідати:
Якщо сват сяде, то і діти потім у молодих пізно на ноги встануть. Якщо пити погодиться, то і діти п'яницями виростуть. Якщо умовлять його поїсти, то і діти обжерливістю страждати будуть.
Коли свати все вирішать і молода дасть свою згоду, то майбутня свекруха пов’язує їй хустку, таким чином приймаючи її до своєї родини, а молода дарує сватам хліб на вишитих рушниках
ВИКУП СОРОЧКИ
Традиційно наречена купляє сорочку своєму майбутньому чоловіку, та щоб він зміг її одягнути на весілля, дружби повинні викупити її у дружок. За день, а інколи і в сам день весілля дружки приходять додому до молодого з сорочкою, де вже їх чекають дружби. Часто дружки приносять кілька сорочок, і в залежності від викупу, запропонованого дружбами, віддають їм певну сорочку, за маленький викуп – стару, за більший викуп – новішу, а коли вже досягнуть згоди то віддають справжню весільну сорочку нареченому. В деяких регіонах замість дружок ходять «посланці», це можуть бути і дівчата, і хлопці.
РУШНИК
Вишитий рушник – символ єдності і радості нероздільного подружнього життя, який наречена повинна вишивати довгими вечорами до свого весілля. КОРОВАЙ
Ще одним неодмінним атрибутом весілля є коровай, який доручали випікати легкій на руку жінці, що щасливо живе у першому шлюбі. Якщо коровай виходив вдалим, молодим пророкували щасливе подружнє життя, якщо тріснутий - нещасливий шлюб, а загнічений - круту вдачу одного з молодих. ВИКУП
Важко уявити весілля, де б не було викупу нареченої. Традиція ця походить з давніх часів, коли хлопець міг купити собі дружину в її батька чи за гроші, чи за худобу, чи за певні предмети побуту. Сучасну молоду викупляють дружби за горілку, інколи підкладаючи під пляшки гроші.
БЛАГОСЛОВЕННЯ
Благословення – теж дуже давня традиція, яка означає згоду батьків на одруження своїх дітей. Адже раніше без батьківського благословення не відбувалося вінчання. В різних регіонах молодята просять в батьків благословення по-різному: часто батьки сидять, молоді підходять до них, кланяються і цілують руки. Інколи батьки можуть стояти, а молоді б’ють поклони перед кожним з батьків. Коли вже виходять з хати, то мама молодої окроплює всіх свяченою водою, а старший дружба шукає великого прута і підганяє ним майбутню тещу. Пояснень є кілька: щоб теща швидко звивалася і допомагала молодим, а також щоб не докучала зятю, або щоб молода була вправною господинею. На виході з подвір’я жінки стоять, тримаючи в руках хліб, щоб жили молоді в достатку.
ВІНЧАННЯ
Для українського весілля обов`язковим є обряд вінчання, що теж має свої особливоті.
ОБРУЧКИ Обручки з'явилися на Сході, звідки їх запозичили стародавні греки, римляни, а згодом і весь світ. Значення обручки було таким, що жінка більше «не продається», а належить вже чоловіку. У 800 р. Папа римський Ніколай оголосив про використання обручок християнами і відтоді обручки почали означати «вірність, постійність і цілісність любові».
СВІЧКИ НАРЕЧЕНИХ Свічки, які горять в руках у наречених під час вінчання, зображають духовне торжество, славу дійства і світло благодаті, які сходять на них. Світло – символ Божої святості і полум’я свічок освітлює початок нового життя, в яке вступають наречені.
ВІНЧАЛЬНИЙ ВІНЕЦЬ
У IV столітті увійшли у вжиток шлюбні вінці, які клали на голови нареченим. На Заході їм відповідали шлюбні покрови. На початку це були вінки з квітів, з миртових або маслинових гілок та листя (до цього часу використовуються в Грецькій церкві), пізніше їх стали виготовляти з дерева, металу, надаючи їм форму царської корони. Вони знаменують перемогу над пристрастями і нагадують про людську гідність першої подружньої пари – Адама і Єви. Колись вінчальні вінці носилися протягом семи днів після вінчання і на восьмий день знімалися з молитвою священика. За давніми народними звичаями та роз’ясненнями церкви, увінчанням голів наречених проголошується честь і хвала людині, як вінцю творіння. Цим увінчанням висловлюється також честь і слава мученицьких вінців. Третє значення вінків: вони є вінцями Царства Божого.
ВИНО
Вино, яке підчас вінчання дається випити нареченим, нагадує про чудесне перетворення води на вино, яке здійснив Христос в Кані Галілейській. Загальна чаша випивається на знак повної єдності подружжя. Віднині у чоловіка і дружини спільне життя, спільні думки, спільні бажання.
ЗВ'ЯЗУВАННЯ РУК НАРЕЧЕНИХ
Під час вінчання священик з’єднує праву руку нареченого з правою рукою нареченої, покриває з’єднані руки єпітрахілією і поверх неї кладе свою руку. Це означає, що через руку священика чоловік отримує дружину від самої церкви, яка з’єднує їх у Хресті навіки. За народною традицією іноді руки наречених ще зв’язують великою хустиною або рушником. Цє означає надію на ще більшу єдність і нерозривність шлюбу.
