Реформуємо, реформуємо, а потім перереформовуємо. Отак і живемо: все не в лад. все не так. Бо ж змін потребують наші серця, розум й владна верхівка. Їй же ж видніше, як тут, знизу жити краще. Принаймні вона так думає, то й ставить експерименти на живих людях. А вони терплять, підлаштовуються, от тільки з кожною реформою розуміють усе менше і менше, бо ж роки не ті... Що знову чекає на рівненсьих пенсіонерів, цікавилась Інеса Пославська.