Я - мама. І я доволі часто нервуюся: як донька в садочку, чи їй не холодно/спекотно, чи поїла, чи встигає в навчанні і т.д. Але найбільш з'їдає нервових клітин...переживання чи правильно я її виховую? Чи вірно говорю з нею, даю поради, чи не проживаю за неї її життя? І думаю, я не одинока в своїх переживаннях. (*І зібрала в статті нижче днекілька корисних порад, котрі направлять нас, батьків, в потрібному напрямку.*)

1. Світ не крутиться довкола дитини

Саме так, я не помилилася. Народження малюка чи не найголовніша подія в кожній родині, проте на цьому сенс усіх життів не сходиться. Ви оточуєте дитя любов"ю та турботою, проте ваш батьківський авторитет повинен залишитися найголовнішим. Адже саме слово тата і мами встановлює певні межі, заборони та просте "ні", до котрого дитина повинна дослухатися. Та окрім заборон дитина повинна розвиватися не в рамках, а ще й з вашою лопомогою та підтримкою.



pic

2. Великі суми грошей - не для дітей

Гроші не прикраса, а засіб. І пояснити це дітям варто чим раніше. Незважаючи на різноманіття та доступність великої кількості товарів та послуг, грошима розпоряджаються батьки, бо вони їх заробляють. Але не фразами "я дорослий, в мене гроші, а ти ніхто". В жодному випадку! Діти, навіть малі, повинні вчитися цінувати зароблені кошти іншими. Дитині в старшому віці буде важко зрозуміти, чому ви їй не продовужєте купувати дорогу техніку чи прикраси, якщо робили це раніше.

3. Шкодуючи дітей, не довіряти жодної роботи

Робота - важливий аспект життя кожного. І чим раніше це дитина зрозуміє, тим легше їй буде у дорослому житті. Зрозуміло, ви не навантажите малюка пакета з магазину, але допомога із миттям посуду, прибрати іграшки за собою, допомогти по господарству батькам - обома руками "за". Життєво важливий урок, результат якого є праця - це фундамент для самостійного дорослого життя.



pic

4. Віддавати = допомагати

Дитина повинна змалечку розуміти - якщо вона може поділится, вона повинна це зробити. І мова не про іграшку у пісочниці, а допомогу тим, в кого менші можливості. Та сама благодійність. Діти, зазвичай, залюбки проявляють співчутливість і тим самим ви закладаєте в ній зерно допомоги на всі роки.

5. Не вимагати від дітей вдячності

Отут ми дуже часто помиляємося, коли не кажемо і не говоримо дитині, що і дорослим треба дякувати. Без перебільшення і перегравання, просте "дякую" від малюка, а розуміння цінності всього довкола зросте так точно. Зокрема, того, що вони мають і отримують.

pic

6. Поводити себе, як розпещена дитина

Саме так, і дорослі так поводяться. То у бажанні отримати нову техніку, машину, рибальське спорядження або ж прикрасу і т.д. І це на очах у власних малюків. Прикладом ви точно їм не будете. Послідкуйте у цих випадках за собою.

7. Обмежувати дитину

Мова про вседозволеність, грубість, пихатість і т.д. Межі і рамки таки повинні бути, адже дитина росте у соціумі, і зневага до інших, таки може повернутися і до неї.

pic

8. Виконувати все, що забажає малюк

Все, що маю - віддам дитині. І тільки їй. А, і ще пожертвую собою. Забудьте це раз і назажди, батьки! Ми такими речами робимо дітей слабкими духом та беззахисними перерд дорослим життям. До речі, в котрому їм до ніг ніхто і нічого не кине. На те ми і батьки, люблячі, щоб мати право на вибір і привчити дитину дослухатися до ваших думок і бажань, а в майбутньому і навколишніх людей.

pic

9. Дарувати незаслужені подарунки

Тільки не плач, буде нова іграшка. А, у Христинки вже є нова модель телефону - та звісно, з татом щось вигадаємо. Тільки не плач, тільки не роби істерик. Знайомо? Дарунки і покупки тоді доречні, коли сам "дарувальник" проявив таке бажання і можливості, а не коли дитина ледь не шантажем вимагає свого.

10. Знімати відповідальність

Ну бо ж мала/малий ще, виросте - зрозуміє. Ні! Виросте, та не зрозуміє. Тільки відповідальність, до котрої привчають змалк - у дорослому житті дасть свої плоди. Важливість своїх дій та вчинків - ось основне, чому варто навчити дитину.

P.S. І всі слова та твердження ніби зрозумілі та прості. Але тільки систематично вкладаючи та говорячи їх дитині, ми таки зможемо побачити результат згодом. Хоч непросто, хоч часом і руки опускаються, але діти - це благодатний грунт. І все, що ми в них вкладемо, тим і будемо пишатися у майбутньому.