Обіцянка-цяцянка, а дитині - втіха. Тільки от в ролі обіцяльників - як завжди - чиновники, і нас за дітей нетямущих мають. Ще б пак, бо вже так вгрілись в кріслах та на посадах, що либонь і крісла ті ввігнулись - чи то від способу життя сидячого і неповороткого, чи то під вагою обіцянок - гучних, та от не виконаних. Ще зрозуміти можна, коли дорогу заасфальтувати не вдалося, що не один мільйон коштуватиме - ну не знайшли в бюджеті, хоч ти плач. Але от коли вже навіть такий дріб`язок, як кілочки для паркування встановити - не можуть? То що ж виходить - ті, хто живе за наші з вами податки - пустобріхи, яким вірити - себе не поважати? Чи їх? І от свідком такої обіцянки, стала і наша Юлія Павленко.
