rivne1.tv / Проекти / Святкові канікули /
// 06.01.2017

Святвечір - історія та традиції святкування

Святвечір - історія та традиції святкування Історія святкування надвечір’я перед празником Христового Різдва сягає перших віків християнства, має окрему богослужбу, що зветься Великі або Царські часи. Її уклав Єрусалимський Патріарх Софроній, де в псалмах та читаннях пророків зі Старого Завіту зібрано основні пророцтва відносно обіцяного Месії.

Зі святого Євангелія читають події, пов’язані з Христовим Різдвом, а стихири оспівують воплочення Божого Сина, місце й обставини Різдва. Під час відправи Царських часів святе Євангеліє лежить на тетраподі як символ Христа, що вже прийшов і голосить нам Божу науку. Походження назви Царські часи пояснюється тим, що колись у Візантії на цій відправі завжди були присутні цісарі зі своїм двором. При кінці служби в їхню честь співали окремо многолітню. День надвечір’я завершує Пилипівський піст перед Різдвом, тому цього дня є строгий піст.

Приготування до Святвечора

До Різдва в Україні готувалися ще з літа. Під час жнив перший, а в деяких місцевостях останній сніп збіжжя (жита або пшениці) залишали необмолоченим. До нього додавали також по кілька стеблин інших злаків і перев’язували одним, двома, а інколи трьома перевеслами. Цей сніп вносили до хати в надвечір*я Різдва Христового. Називали його по-різному: «дідух», «дід», «коляда» на Волині, «кріль» (король) на Холмщині, «зажин» на Чернігівщині, «баба» в Чорткові на Тернопільщині.

Приготування до Різдва охоплювало всі сторони життя української родини. Готувалося доволі їжі, варився мед, виготовлялися різні наливки, вишняки, сливняки. Господиня купувала нові горщики, ложки, миски, дбала про нове вбрання для дітей і дорослих.

Традиційні в наш час ялинки в хатах українців з’явилися переважно аж у першій половині ХХ ст. Спочатку їх підвішували до сволока і лише згодом почали ставити на підлогу. Прикрашали ялинку свічечками, горішками, яблучками, медівниками або домашніми тістечками. Звичай прикрашати різдвяну ялинку поширився з Німеччини. Для святкування Святвечора та Різдва випікали багато різновидів хліба, який мав різні назви (корун, крачун, крайчун, керечун, книш, калач, струцля і просто хліб) та форми, залежно від місцевості, і випікався з різного борошна, міг бути прісним або скоромним (його під час вечері не споживали, а просто клали на столі). Різдвяний хліб був символом новонародженого Ісуса, і в деяких місцевостях до нього додавали трішки свяченої води. Обов’язковим на святковому столі мав бути „книш” – кругла паляниця з малесеньким хлібенятком зверху – для душ померлих.

Також мав місце і такий звичай випікання хліба: випікали три обрядові хліби, які на Святвечір клали на столі один поверх іншого. Нижній (його називали «Хазяїном»), прісний, пекли з житнього борошна, другий (називався «Василь») – з пшеничного, верхній («Йордан»), менший також з пшеничного. «Хазяїна» розрізали і їли на перший день Різдва, «Василя» — на Новий рік, а «Йордан» — на Водохрестя. Вважали, що сіно під обрусом символізує стаєнку, перший житній хліб – ясла, другий житній – колиску, калач – Ісусика, бо дуже він був солодкий і смачний. Обов’язково на столі мали бути пиріжки з різною начинкою – капустою, горохом, сливами, вишнями, маком. Бабусі роздавали їх онукам.



pic

Щоб устигнути приготувати страви на святкову вечерю, господиня вставала дуже рано, о 1-2 годині ночі. Ця вечеря, хоч пісна, але багата, бо має аж 12 традиційних страв! Чому саме 12? У наш час це число трактують як згадку про дванадцять апостолів Ісуса Христа. Між стравами Святої Вечері на першому місці стоїть кутя або коливо. Це варена пшениця з медом. Кутя з’явилася ще в дохристиянську добу. З тих часів вона зберегла символізм поминальної страви. Пшениця, як зерно, щороку оживає, тому є символом вічності, а мед — символ вічного щастя святих у небі. Варили кутю у спеціальному горщику, в якому нічого іншого не варилося, або купували щораз новий. У різних регіонах кутю готували по-різному.

Окрім цих головних страв, господині ставили варити голубці, капусняк із пшоном і квасолею, горох, борщ пісний з карасями, кашу гречану, пшоняну, вареники з капустою, картоплею. Також смажили рибу, пекли млинці з кислого тіста, варили страви з грибами. Голубці, як правило, робили із заквашеними головками капусти, і начинка у них була різною.

На стіл укладали сіно тонким шаром, господиня клала на чотири кути зілля і часник. Зверху стелили білий обрус, а поверх нього часто стелили другу скатертину.

На святково застелений стіл клали хліб і в ньому робили дірку, в яку вставляли високу воскову свічку. Був звичай свічку ставити в горня, наповнене ярим зерном, яке згодом підмішували до посівного зерна. Запалену свічку ніхто не мав права погасити весь вечір. Тільки опісля господар брав горщик з кутею, а господиня з узваром. Вони урочисто несли їх на покуття. Потім вся родина ставала до спільної молитви. Спочатку моляться за померлих, а потім за всіх присутніх.



pic

Коли на небі з’являлася перша зірка, аж тоді родина могла сідати до столу після дня суворого посту, під час якого ніхто не мав права їсти, окрім малих дітей, яким давали трішки вареної картоплі. Проте перед тим як сісти, кожен дмухав на місце на лаві, щоб, бува, не придушити душі, які, вважалося, на Святвечір приходили до хати.

Починали вечерю з куті. Їли всі зі спільних мисок і пили з одного кухля, що символізувало мир і злагоду в сім’ї упродовж року. Окремі тарілки і ложки ставили лише для покійних родичів або для того з родини, кого не було в цей вечір вдома. Несподіваний гість віщував щастя на цілий рік, тому йому старалися догодити. Також вважалося доброю прикметою запрошувати на вечерю одиноких, бездомних та убогих людей. Вечеряли довго і ніхто не мав права вставати, окрім господині, яка підносила страви.

Укінці вечері батько, а за ним і вся родина вставали з-за столу, дякували Господеві за прожитий рік і просили долі на наступний.

Після вечері на столі залишали кутю, інші страви, ложки, бо вірили, що вночі померлі прийдуть ще раз на вечерю. У центральній та східній частині України після Святвечора існував звичай носити вечерю дідусю і бабусі (якщо вони мешкали окремо), хрещеним батькам та добрим знайомим. «Нести вечерю» — то значить шанувати старійшину, ділити надію, долю, добро, згадувати померлих.

Загалом святкування надвечір’я Різдва носять однаковий характер по всій Україні, Але багато із самобутніх звичаїв втратилися або призабулися внаслідок масових депортацій українців із їх етнічних земель або через радянську атеїзацію. Попри все, українці сьогодні по-новому відкривають себе для Бога, традиції й обряди, пов’язані з Різдвом.



pic

Руслана Онищук
переглядів: 363

<< попередній матеріал    список    наступний матеріал >>







Щоб залишити коментар, нажміть на іконку своєї соцмережі
Вконтакте   Facebook   Однокласники

Інші публікації у розділі:

// 08.01.2017
<a href='/Info/?id=58938' >Як рівнянам розвантажити організм між святами</a>

Як рівнянам розвантажити організм між святами (переглядів: 1189)

Звичайно, не секрет, що будь-яке святкове гуляння у більшості рівнян асоціюється з великим святковим столом і передчуттям задоволення від смачної їжі. І рідко хто в цей момент замислюється про користь чи шкоду для нашого здоров’я того чи іншого продукту або страви, а тим більше про калорійність. Головне, щоб було смачно. Тому, більшість страв на святі не тільки смачні, але й вельми калорійні.
// 07.01.2017
<a href='/Info/?id=58943' > Давні традиції святкування Різдва Христового</a>

Давні традиції святкування Різдва Христового (переглядів: 1968)

Різдво в Україні – одне з найважливіших свят у році, що має багатовікові традиції.
// 06.01.2017
<a href='/Info/?id=76701' >Три уроки "Щедрика" </a>

Три уроки "Щедрика" (переглядів: 287)

У різдвяний час в різних країнах світу лунає український Щедрик. Не вірити після цього в силу мистецтва знищувати політичні кордони – важко.
// 06.01.2017
<a href='/Info/?id=76536' >Що чекає на народжених в рік Півня?</a>

Що чекає на народжених в рік Півня? (переглядів: 1130)

Люди, що народилися в рік Півня, за своєю природою мрійники і правдолюбці. Вони завжди висловлюють свої думки, але іноді поводяться при цьому агресивно і егоїстично.