Звичаї святкування Івана Купала по всій Україні схожі. Це плетіння вінка та пускання його на воду, спалення опудала, стрибки через вогонь тощо. Щоправда є певні відмінності по регіонах. Які саме -дослідили журналісти Rivne1.tv.

Івана Купала раніше святкували 24 червня, за старим стилем. Це був день святого Івана Хрестителя. Це свято є одним із чотирьох найбільших у сонячному календарі. На нього припадає багато традицій та магії, з ним бореться церква, а люди намагаються відшукати чарівну квітку попороті. Здавалося б свято одне, то і святкувати повинні однаково. Але українці особлива нація. У кожному регіоні існують свої особливі повір’я та міфи щодо Івана Купала. Люди із Волині, Дніпровщини, Житомирщини та інших регіонів порівняли свої святкування. Ми ділимося ними з Вами.

РІВНЕНЩИНА

Вікторія Назарук: У Рівне нському районі важко знайти щось нове про свято,яке майже не відзначають. Тим паче, що народні святкування - язичництво чистої води, яке церква не вітає. У сільській місцевості ще можна знайти людей,які щось пам'ятають. У селі Почапки на Острожчині вінки пускали у річку Татарку й через вогонь стрибали, а от папороті не шукали, бо ліси далеченько.

Максим Карповець: У с. Моквин, біля Березного , це фактично чи не найбільш основне свято, з яким також збігається свято села. Досі пускають вінки, розпалюють багаття. Інша річ, що це язичницьке свято, до якого у багатьох церквах ставляться негативно.

Валентина Гордич: Їдь на Соколині гори. І шукай папороть «страусове перо». Як знайдеш вночі, зрозумієш чому. Це папороть, яка, ймовірно, і породила легенду про цвіт. Вона й справді має форму пера, коричневий колір, але головне - унікальна складова у спорах.

ЛЬВІВЩИНА

Любов Сьорак: Тако: розпочинається все в ніч з 6 на 7 липня. у мене в селі є ліс, того все святкування переноситься на галявину поряд з лісом. Святкують тільки молоді. Є легенда, що в ніч на купала можна знайти цвіт папороті. Той, хто його знайде - зможе говорити з природою, в нас кажуть, що почне розуміти птахів. Але є одна річ, якщо хтось знайде цвіт папороті і зірве його, то він неоглядаючись повинен донести його додому, якщо повернеться, то перетвориться на дерево або і гірше - на пеньок.

А ще кажуть, що на Купала не можна купатись в ніяких озерах чи річках, бо русалки можуть залоскотати, або може ожити якась нечисть і втопити.

ЖИТОМИРЩИНА

Ольга Гуртовенко:

В Житомирській обл., с. Старий Дорогинь не святкували взагалі. Люди кажуть, що це більше в західних областях прийнято. Бабушка каже, що на Хмельниччині нічого особливого теж не було. Звичайні святкування, бувало, через вогонь стрибали і віночки пускали, але не надто часто святкували.

ІВАНО–ФРАНКІВЩИНА

Марта Княгніцька: Колись пекли спеціальні паляниці, воду для тіста носили ротом з криниці чи джерела. Оці паляниці- пиріжки - спосіб гадання на хлопців. Чию першу паляницю з’їсть кіт або собака, та і перша заміж вийде. Вранці 7 липня всі ідуть збирати Іванове зілля - це букет польових квітів. З нього давно-давно варили якесь зілля, але зараз це просто язичницький оберіг для хати. Ще колись бабуся розказувала, що вранці на світанку 7 липня треба вмиватися росою- гарна завжди будеш.

Василь Онищук: Колись в нас палили ватру величезну. Через неї люди на конях скакали. Але потім стався нещасний випадок, після якого ніхто нічого не святкує. Сумно.

ВОЛИНЬ

Аліна Бекерук: Зазвичай роблять святкові фестивалі, сімейні. Цілий день там співають якісь народні гурти, роблять різні конкурси. Ці фестивалі за містом організовують біля водойм.

Спочатку розважальна програма, а у вечері вже вогонь розпалюють, палять опудало, яке цілий день стоїть на тому фесті. У вечері вже через вогонь стрибають та співають пісень біля вогнища.

ДНІПРОВЩИНА

Анна Мамонт: В селах робиться величезне вогнище. Спочатку розважальна програма, виступають учасники, а потім всі охочі можуть танцювати і водити хороводи біля вогнища. Дівчата роблять віночки, які потім пускають на воду. Поряд готується їжа на вогнищі, люди співають пісні, танцюють, перевдягаються в костюми , роблять сценки. Це робить атмосферу казковою і магічною.

Івана Купала святкують не лише в Україні. Подібні звичаї існують в багатьох народів, особливо індоєвропейських: Ліго у латвійців, Літа (Litha) у кельтів, Вардавар у вірменів, Исиах у якутів, у чехів, німців,австрійців, сербів, болгар, поляків, англійців, білорусів, а також росіян. Наймасовіше святкування відбувається в Іспанії, де 19–24 червня проводиться фестиваль «Вогнища Сан Хуана» та в Бразилії — «Феста Юніна» 13-29 червня.

pic

pic