На реквієм "Трагедія Катині: історія і пам'ять" у обласній науковій бібліотеці зібралися Генеральний Консул Республіки Польща в Луцьку пані Беаті Бживчи, викладач Інституту міжнародних відносин і регіональної політики державної Східноєвропейської школи у місті Перемишль Томаш Оліяж, священники, краєзнавці, науковці та представники обласної влади.
"Для поляків Катинський злочин 75 років потому, як і авіакатастрофа з Президентом Качинським під Смоленськом 5 років тому – це величезна трагедія, яку пам'ятають і відзначають поляки», - зазначила пані Беаті Бживчи. - За часів вільної Польщі вдалося розкрити злочин розстрілу польських військовополонених. І тепер завдання, яке ставить країна, є максимальне дослідження того, що сталося та вшанування загиблих поляків".
Аби віддати шану полеглим військовополоненим, а також тим, хто загинув на сході України в АТО, присутні помолилися та запалили свічу пам’яті.
"Історія, якщо її не вивчати і не робити висновки, повторюється. Трагедія Катині повторилась у 2010 році під Смоленськом. І в теперішній час, коли в Україні було збито малазійський літак, теж прослідковується закономірність, - зауважив заступник голови ОДА Олександр Савчук. – Сьогодення нас вчить, що потрібно спільно боротися з російською агресією, яка загрожує нашим народам і Європі в цілому".
Довідково: У вересні 1939 року Третій Райх разом із СРСР розв'язали Другу світову війну, здійснивши агресію щодо Польщі. 28 вересня 1939 року розділ Польської республіки завершився підписанням «Договору про дружбу і кордони» між Третім Райхом і СРСР. У радянському полоні опинилося кільканадцять тисяч польських офіцерів та кілька сотень тисяч солдат – поляків, українців, євреїв, білорусів, литовців, вірмен, які були громадянами Польщі. Більшість солдат у листопаді 1939 року розіслали по домах. Офіцери залишилися в ув'язнені.
На початок березня 1940 року у трьох таборах військовополонених – Старобільському, Козельському, Осташковському – було ув'язнено 14 700 офіцерів польської армії, службовців прикордонної охорони та поліції. Іще 11 000 знаходилися у в'язницях Західної України та Західної Білорусі.
Починаючи від перших днів квітня 1940 року розпочалася «операція з розвантаження» таборів. Групами по кілька сотень військовополонених перевозили до місць знищення.
Бранців Старобільського табору (3820) розстрілювали у приміщенні Управління НКВД в центрі Харкова та ховали в лісі, на таємному цвинтарі у передмісті П’ятихатки. Тих, хто перебував у Осташковському таборі (6311) – в УНКВД Калініна (тепер - Твер) і були поховані в околицях села Мідне. В’язнів Козельського табору (4421) розстріляли під Смоленськом у Катині. Близька 7300 в'язнів тюрем Західної України та Білорусі розстріляли у різних містах СРСР. Частину з них на території України – у Києві, Харкові та – імовірно – у Херсоні.
13 квітня 1943 року світ вперше дізнався про Катинський злочин, коли окупаційна влада Третього Райху повідомила по радіо про знахідку масових поховань (10 000) вбитих СРСР польських офіцерів.
СРСР відкинув звинувачення. У 1946 році СРСР намагався на Нюрнбергському трибуналі звинуватити нацистів у знищенні поляків у Катині. Проте Трибунал підставив під сумнів аргументи радянської сторони та не підтримав ці звинувачення.
СРСР визнав свою провину у знищенні польський військовополонених 13 квітня 1990 року спеціальним повідомленням ТАРС.
16 квітня 2012 року Європейський суд з прав людини у Страcбурзі визнав Катинь військовим злочином, що був здійснений СРСР під час Другої світової війни.
Катинський злочин є одним із найдосконаліше вивчених і задокументованих злочинів комуністичного режиму. Попри це Катинь до сьогодні є одним із найбільш «популярних» об'єктів для сучасних ревізіоністів у РФ, які намагаються спростувати причетність СРСР до цього вбивства.
Про це повідомили у прес-службі Рівне нської ОДА.
