Він був росіянином за народженням, але Українцем по крові. Його іменем два десятиліття російська пропаганда лякає своїх громадян. Для когось він був героєм, для когось - воїном. Побратими його назвали Че Геварою 21-го століття. Сьогодні рівно рік, з дня його смерті, яка і досі оповита таємницями. Олександра Музичка, більш відомого як Сашко Білий сьогодні поминали сотні рівнян та бойові побратими з воєн колишніх і нинішніх.

Лише ім'я Сашка Білого зо два десятиліття наводило жах на росіян через пропагандистську машину Кремля. Бригадний генерал чеченської армії, герой нації та навіть чеченського фольклору.

Він вірив в українську Революцію, і не надто вірив в Майдан з опозиційними на той час політиками і партіями.

А от націоналістичні організації, об'єднані Революцією гідності і волею Сашка Білого, знову розкололись на догоду - кожен своїм - політичним інтересам.

Так само, як не закінчилось нічим розслідування справи про вбивство Олександра Музичка біля Рівного. Позаяк запитань до подій тієї ночі все ще більше, ніж відповідей. От тільки більшість з тих, хто ці питання може поставити, зараз зі зброєю в руках боронять Українську державу на Східному фронті.

Зараз на місці загибелі Сашка його побратими встановили пам'ятний хрест, куди з усього світу приїздять вклонитись пам'яті Че Гевари 21-го століття, як вже назвали Олександра Музичка

Сьогодні на місці загибелі Олександра Музичка його побратими посадили пагін від верби, привезеної з Казахстану, саме тієї, яку кількасот років тому посадив Тарас Шевченко. І роз'їхались. Хтось в окопи східного фронту, а хтось - в кабінети, аби власними ділами продовжити справу Олександра Музичка. Держава-бо сама себе не захистить, і сама себе не змінить. Так само, як і влада сама собою не зміниться.