(*Місце навчання/роботи:*) Навчаюся у Львівському національному університеті імені І.Франка на факультеті журналістики. Працюю позаштатним кореспондентом ТРК «Березне».

Параметри: ріст - 165 см, вага - 51 кг.

Захоплююся східними танцями, вокалом. Люблю проводити свій час на сцені . У моєму житті важливе місце посідає моє захоплення. Воно викликає рух, ціль, та головне те, що я отримую задоволення від нього і завжди прагну до самовдосконалення.

Журналістика… У моєму світогляді це професія справедливих, відчайдушних , наполегливих людей, які прагнуть змінити людей у цьому світі. Журналісти і вдень і вночі тримають руку на пульсі подій, що відбуваються. Журналістика для мене - це щось більше, ніж професія. За словами І. Аньєса, журналіст повинен бути чесним і правдивим у висвітлені інформації, справедливим у поданні думок, врівноваженим та незалежним від джерел , об’єктивним у висвітленні інформації. Щоб зацікавити своїх прихильників, варто завжди шукати для них нову подію, якої ще не було, бо справа журналіста – допомогти зрозуміти світ.

Мене цікавить неабияк і робота телеведучої , справді, дуже цікава робота. Фахівці «блакитного екрану» постійно знаходяться в динаміці, пошуку якихось нових ідей, рішень, адже від їх роботи залежить, чи зможе передача або канал загалом утримати увагу глядачів. Погодьтеся, це стимулює. Крім того, це зустрічі з цікавими людьми, знаменитостями, захопливі відрядження. Проте не слід забувати, що з іншого боку, робота на телебаченні — це велика відповідальність, тому що силу впливу ТБ на людську свідомість переоцінити складно.

Більшості «простих смертних» здається, що така «служба», дійсно, казка, і все робиться «по щучому велінню». Адже ми вже бачимо результат: цікаву програму, красивих людей у кадрі, яскравий відеоряд, кольорові декорації тощо. Насправді, створення передачі — це важка щоденна праця, інколи рутинна, інколи за відсутності натхнення і «через не хочу». Загалом, у них так само йдуть справи, як і у всіх інших.

Про «телевізійні» професії, втім, як і про багато інших, склалося немало міфів. Проте я б хотіла на своєму досвіді довідатися ,що ж таке бути телеведучою та чого очікувати.

Та коли про мою мрію (бути телефедучою на телеканалі «Рівне 1» ) дізнаються друзі , відразу ж у відповідь чую : «Влаштуватися на роботу телеведучого можливо тільки по знайомству. І взагалі телебачення - це така структура, де всі один одному «свати, брати або куми», людині з вулиці в «свята святих» не пробитися». Мені відразу ж стає прикро і навіть «опускаються руки» та все ж я вірю ,що мрія моя здійсниться і я докладу максимум зусиль,щоб це стало реально, оскільки, знайомство вирішує далеко не все, найчастіше, воно взагалі нічого не вирішує, якщо у людини немає ні даних, ні здібностей. Ведучий — це обличчя каналу, його «візитна картка», по якій судять про рівень професіоналізму команди, престижність каналу тощо. Хороший професійний ведучий — це високий рейтинг програми, а рейтинг — це реклама, за рахунок якої, власне, і живуть телеканали.

pic