В народі є про сніг. Мовляв, коли він зійде, то покаже хто де гм… недопрацював. В нас же цього року все навпаки. Сніг одразу показав хто не працює. Більшість доріг і тротуарів не почищені і не посипані. Не буду розбиратись чого так. Просто вся ці історія наштовхнула на цікаву напіввигадану історію.
Пролог
Від Українського інформбюро: «16 грудня 2009 року о 04:00 по Київському часу без оголошення війни на територію України підступно вломився сніг. Станом на шосту ранку ворог скористався з того, що всі сплять, і окупував Західну Україну і частину півдня».
Мешканці міста звичайно ж в напівсонній дрімоті цього повідомлення не почують, а ті, що почують, - не повірять. Проте вигляд з вікна примусить їх повірити в сувору зимову реальність.
А на дворі, на диво, машини більше не лихачать. А як їм лихачити на заметених снігом стежках, які раніше були дорогами.
Дія перша
Тим часом дорожній службі. Дорожні робітники мирно ніжаться в свої маленьких ліжечках і насолоджуються теплом пухових ковдрочок, як працьовиті гноми з казки. А ж бац! їх підступно будять журналісти. Їм коментар потрібен.
- А що сніг впав? Великий? І що в нашому місті також? — щиро дивуються працьовиті чарівники доріг і підходять до вікон. — Справді! Оце прикол!
Чарівники доріг висипають на вулицю і починають грати в сніжки і вітати одне одного з першим снігом.
— Що ви кажете? Дороги замело? Люди скаржаться? Ну, ви ж якось до нас приїхали? А інші що не можуть?Хочуть щоб ми сніг прибрали? Ви що, там же холодно! Треба почекати поки потепліє.
Крізь заметіль замету чути свист. З кучугури з криком «Лижню!» вилазить одягнутий в ковзани вартовий доріг з мигалкою на капелюсі. І намагається лижною смугастою палицею вигнати чарівників доріг на роботу…
Дія друга
Бургоміст сидить перед телевізором і парить ноги в оцинкованому тазику. Завязато перемикає канали…
— Любі мої, Україну атакувала епідемія снігу. Ситуація дуже складна. Але ми тримаємо все під контролем, — звертається Вона по головних каналах. — За пару годин в моїй країні випала найбільша норма снігу – цілих 15 сантиметрів. І це відбувається по всіх областях. Це епідемія, тому ми вживатимемо всіх заходів. Я вимагатиму в парламенті мільярд доларів на боротьбу з снігом. Ми повинні бути разом і побороти це лихо. Я зараз особисто беру санки їду до вас….
— … це спланована провокація. Вона не справляється, вона не може навіть організувати роботи по топленню снігу. Треба вводити надзвичайний стан. Якщо ліси і сквери замете, ми з Тарасиком ніколи не знайдемо кота Тигра…
— Грамадяни, если так піде дальше... Я не почую кожного. Це такий мороз, що можна всі уши поотморажувать, — обурюється Він. — А я якраз без шапки-ушанки. Так що, я прямо зараз вирушаю до вас. Обігрійте шапочкой лідера.
Бругміст вимикає телевізор.
— Та ну. Не піду сьогодні на роботу. Скажу, що маршрутки не ходять, - стурбовано примовляє. — Треба подзвонить своїй замші хай якусь гру чи конкурс для дітей організує, а то стільки снігу дарма пропадає.
Дія третя
Майдан. Серед нагорнутих кучугур снігу метушаться люди. На одній кучугурі школярі грають в короля гори на кубок бургомістра. З вершечка другої купи снігу видніється вершечок ялинки і зірка. На третій кучугурі розташувались політичні мітингувальники з гаслами «Люди їжте сніг! І зима піде!». У підніжжя цієї гори опозиціонери – «Не дозволимо владі піднімати ціни на сніг. Дешевий сніг у кожен споживчий кошик». В центрі майдану приводиться конкурс художнього малюнка жовтим по білому на снігу серед справжніх хлопців і чоловіків.
До підніжжя другої кучугури пробивається група фанатичних осіб на чолі пастором всіх марсіян. Він кричить:
— Люди це манна небесна! Цей божественний порошок нам послали небеса.
Пастор, а слідом за ним вся група кидаються нюхати сніг і пробувать його на ясна. Тим часом бородатий дядько роздає серед дітей і політиків газету. Де описані цілющі властивості снігу.
Обстановочку вінчає одягнутий в купальник сніговик з написом «Народне добро руками не лапать!».
