На кожного із них вдома лишилися чекати їхні найрідніші люди: батьки, дружини, діти, друзі. Хоча майбутні військовослужбовці на слова не багаті та стримані, все ж таки з деякими із них вдалося хоч трішки поспілкуватися та розпитати про настрій та дух.

У рівненській військовій частині А1671 споряджали близько сотні мобілізованих із Чернівецької області. Тут у казармі запитали про стан здоров’я, видали противогази, одяг, взуття та все необхідне, що буде потрібно найближчим часом. Потім всі вони відправляться на полігон на навчання.



pic

56-річний Володимир Берчук – доброволець із Чернівців. В зону АТО йде воювати, бо там його 21-річний син.

- В мене мама в Херсоні, а Путін вже в Маріуполі. То як ви думаєте, не треба нам всім вставати? Пора! Так що я сам вирішив, що потрібно йти. Мій 21-річний син вже там, з 81 бригади, захищає країну, - розповідає Володимир.

На запитання журналістів, чи не боїться йти воювати, 56-річний доброволець відповідає: «Не можу сказати, що не страшно, адже всі ми - живі люди!» А наостанок додав: «Чекайте нас - і ми вернемося, дівчата!»


pic

Мобілізованому Ярославу сьогодні виповнилося 45 років. Такий подарунок припіднесло йому життя. Вдома на нього лишилися чекати жінка та донька.

Ігор Кондрюк з собою на полігон везе величезну сумку, в яку вмістив все, що на його думку, необхідне:

- Нічого лишнього. Все що потрібно в польових умовах: спальник, змінний теплий підйомник, - розповідає мобілізований. Вдома лишилися його рідні, близькі, жінка та маленька донечка. На запитання, чи має з собою оберіг, чоловік відповів: «Бог - мій оберіг».

Георгій Кузик родом з Чернівців. Чоловік розповідає, що воювати йде, аби захистити від ворогів не лишень державу, а перш за все жінок та дітей. У якості оберега із собою взяв церковні книги.



pic

Відразу після проходження комісії майбутні військові відправляться на полігон, де навчатимуться близько місяця.

Варто відзначити, що у кожного із них: бійцівський дух та віра на краще - віра в перемогу.



pic