Розповідь Віри Кічанової про громадську активність вилилась у тісне сплетіння багатьох подій у Росії з фактами з її власного життя.
Тому і не дивно, що в аудиторії виникло запитання: як сама Віра ставиться до того, що журналісти ідуть у політику, тому що в Україні були такі випадки, і як наслідок, втрачається довіра до такого журналіста.
Зважаючи на власний досвід, Віра погодилась, що іноді складно поєднувати ці дві діяльності. Наприклад, коли у них (в Москві) були вибори мера, Віра як муніципальний депутат підтримувала одного з кандидатів, і водночас як журналіст мала написати про ці вибори, хоча було і так зрозуміло на чиєму вона боці. Тому доводилось вирішувати з іншими колегами-журналістами, що от про ці вибори вона не писатиме.
Тим не менш вона розуміє таких людей, таких журналістів, які хочуть це зробити – поєднати дві справи, адже вони випробовують усі способи змінити світ, змінити свою країну. Та коли поєднувати це, то одного дня журналістика – найбільш правильний спосіб вплинути на щось, а коли відбуваються вибори, то треба брати участь і в цьому. Зрештою, на думку Віри, краще не «змішувати» їх.