Свій концерт Віктор Винник назвав квартирником, а під час виступу запрошував відвідувачів танцювати. Він також розповів, чому українським музикантам важко конкурувати з зарубіжними та чому не любить фальшивий патріотизм.

Зараз така ситуація в країні, що багато хто вважає, що не час для концертів. Як до цього ставиться Ваш гурт?

- Це важко вперше. Коли все почалося, всі сказали: «ні! Не можна». Але це вже триває рік. І людина така істота, яка може пристосовуватися до різних умов. Ми розуміємо, що життя триває, не дивлячись на те, що за 700км звідси гинуть люди. А це дуже близько. Якось парадоксально виходить, що там війна, а ми тут у теплому залі. Але ж ми не можемо зупинити життя. Треба просто, щоб кожен чесно виконував свою справу. Військові з автоматами, а музиканти – з гітарами. Коли кожен буде на своєму місці і добросовісно виконувати роботу, тоді ми досягнемо якогось результату.



pic

Що надихає на творчість?

- Надихає життя, абсолютно все: вітер, запах, розмова, фраза. Життя повне несподіваних речей, і як вони стануться, так воно і ляже на папір.

Чи надихнули події Революції?

- Сказати, що надихнули, то ні. Ми просто хочемо цього чи ні, але проникаємося усіма тими подіями, які відбуваються. Вони, як радіація, проникають у наше серце. Ми можемо закривати очі, вуха, не бачити й не чути, але воно все одно буде нас стосуватися. І це звичайно, що відображається на творчості. В мене ніколи не було радісних, веселих пісень, але останнім часом я ловлю себе на думці, що й ті краплі оптимізму все одно зникають.

Чи можна очікувати якісь патріотичні пісні у новому альбомі?

- У мене ніколи й не було патріотичних пісень. Взагалі слово «патріотизм» занадто гучне, він має бути в дії. Мені не подобається криклива любов до України з цими шароварами і вишиванками на показ та пофарбованими мостами в жовто-блакитні фарби, під якими ховається іржа. Пісня «Незнайомий мій брат» взагалі вже з’явилася давно, і вона присвячена героям УПА, просто зараз набула нового, актуального змісту, а «Сестра» - це просто вияв мого ставлення до сучасних подій.



pic

Як Ви вважаєте, патріотичні пісні, які нещодавно з’явилися, – це вияв почуттів музикантів чи швидше піар?

- Ти ж не залізеш людини в душі і не знаєш, що вона відчуває, коли пише пісню. Але мені здається, що все-таки переважає піар на фоні драми та трагедії. Є така категорія артистів, які хапаються за актуальне. Вони пишуть пісню, яку тиждень крутять по радіостанціях і каналах, а потім вона зникає, її змиває хвилею часу. Тішить, що люди не такі дурні і їх не проведеш. Така історія вже була з гуртами, які співали під час Помаранчевої революції. Зараз про них навіть ніхто не згадає. Час відфільтрує те, що справжнє.

Які виконавці в сучасній українській музиці, на Вашу думку, зможуть втримати популярність не місяць і не два?

- Я радію, коли щось нове з’являється на українському музичному просторі. Зараз багато музики створюється на експорт, на кшталт «Onuka», «The HARDKISS». Це цікаві та якісні проекти. Але в них тільки обгортка українська. Нехай собі вони йдуть на експорт, але все одно вони не зможуть конкурувати із зразками зарубіжної музики. Бо ми слов'яни і ми не винайшли рок-н-ролл, в нас є свої надбання. Рок-музика – це Англія. Коли ти потрапляєш туди, то бачиш, що це їхня народна музика лише підсилена електрогітарами. Ми – це друга, третя копія оригіналу. І ми не комплексуємо, нам лише треба розуміти, що копія не може конкурувати з оригіналом.

А що для українців є оригіналом?

- Те, що зроблене з душею. Потрібно просто вкладати сили і емоції в те, що робиш. Можна трансформувати будь-який стиль «під нас», потрібно лише відчувати. Але зараз іде активна боротьба на телеканалах, радіостанціях із україномовним продуктом. Можна помітити, яка музика зараз домінує, а така, як наша, вона їм не потрібна. Це абсурдна ситуація, коли українські артисти не можуть себе реалізувати у вітчизняному шоу-бізнесі. Кажуть, що от уже почалися зміни, але на собі я їх ще не відчув. Проблема в тому, що в нас в країні 70% населення спілкуються не державною мовою. Те ж саме Рівне - теж зрусифіковане місто. І це сумно, тому нам треба розширювати україномовний ареал, тоді ми зможемо співати українські пісні, тоді вони стануть затребуваними.