Під час буремних подій на Євромайдані Ярослав Гранітний був близьким однодумцем Олександра Музичка та одним із перших організаторів місцевої самооборони. Зараз увага до його персони не вщухла через численні катавасії навколо розділення «Правого сектору» на Рівненщині. Ми розпитали Ярослава Гранітного, чим нині живуть бійці ПС, які у нього стосунки з Романом Ковалем та чому він досі не на Сході країни.

- Ярославе, чим ви займаєтесь після закінчення подій на Євромайдані? - Одразу важко сказати, чим я займаюсь. До мене звертаються різні люди і я намагаюся їм допомагати, хоча для мене це більш схоже на хобі,ніж на роботу.

- Ви не розчаровані наслідками Євромайдану? - Напевно, ні. Тому що це все було передбачено. Мене не влаштовує, що все повернулось на свої місця, як в «дореволюційний період»: « … рішалова рішають, мєнти кришують…».



pic

- Що зараз відбувається у рівненському "Правому секторі"? - Мене з однієї сторони запросили, з другої – не легалізували. Ситуація така, що центральний штаб "Правого сектора" поставили Роману Ковалю умову, за якої вони мали об’єднатися. Я одразу домовився з Дмитром Ярошем, що я до цього стосунку не матиму.



pic

- Ви під час майданівських подій постійно носили з собою зброю, особливо її і не приховуючи на людях. Де ваша зброя зараз? - В мене, ношу з собою, але все - за законом. Так, під час буремних подій я справді носив зброю, за що був покараний. Мені присудили штраф, який я сплатив. Зараз такої "гарячої" потреби немає, тому зброя в чохлі, як і належить.



pic

- Які у вас зараз стосунки з Романом Ковалем, адже зовсім недавно у вас були розбіжності у поглядах? - У нас не було великих розбіжностей з ним, були маленькі непорозуміння. Відкритий конфлікт у мене був з Пантюховим і Мітюхіним. На той момент Роман Коваль підтримав їх, бо вважав, що зможе контролювати, але насправді ці люди неконтрольовані.

- Є інформація, що "Правий сектор" набирає хлопців, щоб підготувати їх до від’їзду в зону АТО. Вам відомо, як і де це відбувається? - Так, справді, тренування проходять. Зокрема, я проводив декілька таких таборів в Рівне нському районі. Були запрошені інспектори – це професійні військові, які навчали хлопців тактики ведення бою, тактики пересування, основи створення засад, основи виявлення засад та першої медичної допомоги. Тобто такі необхідні речі, які потрібні кожному бійцю.

- Особисто Ви, пане Ярославе, не задумувалися над тим, щоб вирушити на Схід? - Думав, хочу, але є певні моменти. УНСО зараз оголосило загальну мобілізацію керівників обласних, районних, міських центрів і міст для підтвердження звання і спеціалізації. Є наказ, згідно якого я в кінці тижня від’їжджаю на центральну базу УНСО.



pic

- Скажіть, будь ласка, на вашу думку, коли закінчаться воєнні дії на Сході України? - Через 1,5-2 роки закінчиться війна на Сході і я впевнений, що Крим повернуть. Оскільки ще на початку заворушень в Криму до нас приїжджали кримські татари і просили забезпечити їх зброєю, щоб «вибити ввічливих чоловічків».

- Чому ви не виконали прохання кримських татар? - У нас не було зброї. Це по-перше. А по-друге, це не наша юрисдикція надавати зброю місцевому населенню. Це було завдання наших керівних структур.

- На завершення задам дещо попсове питання. У вас є мрія? - Ну, я ж не Королевська (голосно сміється - авт.). Кажуть, мрія українця – це садок вишневий коло хати. Не думаю, що я виняток. Просто мислю більш глобально. Для мене садок вишневий – це вся Україна.