)
Ірині 46 років. Вона рівнянка. Вже чотири роки не має постійного місця проживання. Мовляв, мусила покинути рідний дім через знущання сина.
Жінка збирає порожні пляшки та здає, за це й харчується. Каже, взимку проживала у притулку для безхатченків. Знаходиться він у Рівному на вулиці Дубенській. Втім нещодавно її вигнали. Посилаючись на ремонт у приміщенні.
У рівненському обласному центрі з надання соціальних послуг ніякий ремонт не ведеться. Працівники закладу кажуть, безпритульні говорять неправду.
І додає, із притулку справді вигнали кілька безхатченків бо вони прийшли у заклад нетверезими і почали бешкетувати.
Ірина скаржиться, що з нею не гідно поводився персонал притулку. У жінки була підозра на туберкульоз. Але направлення у лікарню їй не дали. Вона сама пішла у тубдиспансер, обстежилась і дізналась, що у неї запалення легень.
Контингент у закладі складний. Більша половина колишні в’язні. Станіслав нещодавно звільнився із місць позбавлення волі. За що сидів – не каже. Зізнається, аби не було притулку – змушений був би жити на вулиці.
Окрім Станіслава у соціальному центрі мешкає ще 28 безпритульних. Олександр – колишній далекобійник. Поки був у рейсі, брат продав його квартиру і з грошима зник. Так рівнянин став безпритульним. Вже 5 років живе в обласному центрі з надання соціальних послуг. Сьогодні черговий. Прибирає кімнату.
Працівники закладу запевняють, нікого на вулицю не виганяють, хоча вже на порозі літо. Втім радять своїм мешканцям шукати роботу і влаштовувати власне життя.
Ірина поки не планує шукати роботу. Думає де переночувати. У рід дім повертатися боїться, у притулку каже їй ніхто не радий. Тому окрім ночівлі на вулиці - інших перспектив для себе не бачить.
