"За ВДВ"! Сьогодні своє професійне свято відзначає еліта української армії - високомобільні десантні війська. Це свято тих, хто виконує завдання, котрі іншим загонам просто не під силу. Вони беруть участь в оборонних, антитерористичних та миротворчих операціях. Та часто "Блакитні берети", і власне день ВДВ асоціюють з нетверезими чоловіками в тільняшках, котрі купаються у фонтанах та розбивають головою пляшки.

На ліжку тільники, на полиці - блакитні берети. Їх в сім'ї Хамдамових приготували до свята - сьогодні разом відзначатимуть день ВДВ. Заохотив всіх тато Тимур. Він вперше одягнув військову форму коли навчався в Суворовському училищі. Це було ще за часів СРСР. Колись хотів бути військово-морським офіцером. А став десантником. Коли почався розпад Радянського союзу поїхав миротворцем в Таджикістан.

Згадати є що,однак не до свята. Настрій від тих спогадів, каже Тимур, точно не підніметься. Служив, розповідає, до 1993-го. Та десантник - це назавжди. Коли приїхав до Рівного в першу чергу почав шукати військових товаришів.

День Високомобільних десантних військ Тимур намагається відзначати щороку. Нині на святкування бере з собою синів Даню і Марка. Хоче показати які це справжні герої-десантники. Бо каже, не хоче щоб в хлопчаків вони асоціювалися виключно з нетверезими чоловіками, що стрибають у фонтани та розбивають головою пляшки.

Чи будуть десантниками, Марк і Даня ще не знають. Та святкувати день ВДВ готові.

Тимур Хамдамов каже, не настільки важливо яку професію оберуть сини, головне щоби виросли справжніми чоловіками, готовими захищати свою Батьківщину.

Відзначати день ВДВ - це не просто традиція. Ось вже і сім'я Хамдамових на підході до Пам'ятного знаку загиблим у локальних війнах. Тут сьогодні збираються всі рівненські десантники. У кожного своя історія. Об'єднує їх свято та готовність в будь-який момент стати на захист Батьківщини.