Дітей-сиріт на Рівненщині з кожним роком меншає. У той же час збільшується кількість прийомних сімей та будинків сімейного типу. Фахівці й досі сперечаються - чи виправдає себе така модель виховання знедолених дітей. Соціальні працівники перевіряють та контролюють кожен крок усиновителів.

Сьогодні трирічна Владислава впевнено їздить на велосипеді. А два роки тому вона і ходити не вміла, і важила лише 8 кілограм. На той момент дівчинці було рік і сім місяців. Лише у новій сім'ї Владислава стала на ніжки і почала набирати вагу. Завтра сім'я Шубер святкує другий день народження. Після 16 років подружнього життя у їхньому будинку в селі Могиляни пролунав дитячий сміх. Подружжя Наталія та Валентин усиновили одразу трьох дівчаток-сестричок.

За деякий час новоспечені батьки зрозуміли, потрібно ще й синочків взяти. У дитячому будинку їм запропонували на вибір дві сім'ї.

Лише потому відчули - будинок сповнений добра та ніжності, однак і проблеми були.

Та спільну мову усі вісім дітей знайшли миттєво. У кожній з двох родин є ще дорослі брати і сестри. Їм тут раді, як рідним дітям.

Найстаршій донечці Аліні 11 років. Свої перші дні у сім'ї згадує зі сльозами. Вона мріє стати кухарем, тому вже вчиться у мами і допомагає їй.

Аби нагодувати усю велику родину, варять одразу 6-8 літрів борщу. У перші два місяці хлопчики їли по три тарілки, нині і одну подужати не можуть. Вже з посмішкою Аліна розкриває улюблені страви братиків та сестричок.

Подружжя ще планують поповнити будинок сімейного типу новими малюками. Але спочатку добудують кілька кімнат. На розбудову кошти виділяє держава.

Батьки кажуть, за ці два роки вони стали повноцінною родиною, і жодні труднощі їм не перешкода, навіть фінансові. Адже у селі завжди є, що їсти.