Що робити коли життя втрачає сенс? Здаватися без бою, чи вірити у перемогу до кінця? Свій вихід знайшов Олександр Шаранда. Колишній військовий, а тепер інвалід, завдяки допомозі меценатів не лише повірив у власні сили, а й здобув нових друзів.

Дубенчанин Олександр Шаранда у 2007 на будівництві втратив обидві ноги. Після того від нього відмовилася жінка з дітьми. Чоловіку на той час було тридцять один рік.

Після трагедії чоловік опинився у Вербі в будинку інвалідів. Олександр Шаранда розповідає, тоді і втратив будь-яку віру у життя.

Чоловік, який ще п'ять років тому не вірив у те, що зможе колись ходити, зараз ходить коридорами лікарні практично без милиць. Все завдяки штучним протезам. І хоча вони коштують недешево, придбати їх Олександру Шаранді допоміг меценат. Людина, яка пожертвувала власні кошти на реабілітацію інваліда довго залишалася невідомою і усіляко відмовлялася від спілкування з журналістами. Кореспондентам першого місцевого вдалося не лише відшукати мецената, а й поспілкуватися з ним.

Після пережитого, в Олександра Шаранди з'явилося хоббі. Він виробляє ось такі кораблі. І людям, які потрапили в подібну ситуацію, має поради.